Заказ 1299. Соціологія
Методика і процедура збору, аналізу соціологічної інформації, розробки звіту і рекомендацій їх впровадження у
практичній діяльності
Зміст
Вступ
Соціологічне дослідження уявляє собою систему логічно послідовних методологічних, методичних і
організаційно-технічних процедур, що підкоряється єдиній цілі: отримати точні і об’єктивні дані про вивчаємий
соціальний об’єкт, явище або процес.
Збір соціологічної інформації, її обробка та аналіз, вироблення звіту і рекомендацій являються етапами
соціологічного дослідження, які безпосередньо стосуються практичних питань проведення дослідження,
інтерпретації і осмислення отриманої інформації. Передує цьому процесу теоретичне обґрунтування концепції
дослідження, тобто його основи, на якій базується емпірична частина наукового пошуку. Вона співвідноситься з
етапом збору, як перший розділ з другім, є його методологічною основою. Відповідно, збір інформації та її
подальша обробка, є другим етапом дослідження, що має свої властивості та вимоги до процедур.
1. ЗБІР СОЦІОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА ЙОГО МЕТОДИ
Порядок збору соціологічної інформації відображається в робочому плані дослідження. Робочий план є одним із
документів програми дослідження та входить у її структуру. Розробка робочого плану є заключним етапом перед
проведенням безпосередньо дослідження. При складанні робочого плану в нього закладаються основні процедурні
заходи, які необхідні при підготовці та проведенні дослідження, збору соціологічної інформації. Це дозволяє з
необхідною точністю визначити затрати часу, сил, засобів, а також обсяг роботи – як наукової, так і
організаційної в ході збору інформації. Робочий план складається на базі встановлених правил, суть яких в
тому, що всі науково-дослідні та організаційно-технічні процедури і операції групуються в чотири розділи [6;
с.115].
Перший розділ передбачає порядок підготовки, обговорення та затвердження програми і інструментарію
дослідження. Сюди входять питання формування і підготовки групи збору первинної інформації (тих, хто буде
проводити інтерв'ю і анкетування). В цьому розділі також передбачено проведення пілотного (розвідувального)
дослідження, яке повинно показати, як "працює" інструментарій. Це допомагає виявити помилки та певні слабкі
місця в організації дослідження. Якщо пілотне дослідження виявляє якійсь помилки, слід оперативно внести
корективи в інструментарій та в програму дослідження. Повністю підготовлені документи тиражують і передають
інтерв'юерам. Всі ці моменти знаходять своє відображення в цьому розділі робочого плану з обов’язковим
визначенням дати, місця та відповідальної особи за проведені заходи.
Другий розділ охоплює всі організаційні і методичні види робіт. В ньому вказується, що необхідно зробити, де,
коли і в які терміни. При цьому важливо сповістити інтерв'юерів про цілі, завдання та практичне значення
соціологічного дослідження, в якому вони братимуть участь. Це необхідно для того, щоб вони мали можливість
заздалегідь підготуватися до відповідей на запитання, які можуть їм завдавати респонденти. Якщо анкети або
бланки інтерв'ю будуть роздаватися і заповнюватися в групах, які необхідно опитати, під керівництвом
інтерв'юера (анкетера), то в робочому плані необхідно передбачити й таку процедуру.
Третій розділ присвячений плануванню операцій, які пов’язані з підготовкою отриманої інформації для обробки її
на ЕОМ. План повинен передбачити кількість фахівців обчислювального центру, що необхідні для здійснення цієї
процедури. Під час її виконання дослідники працюють разом з програмістами, операторами ЕОМ, під їх контролем
формується масив інформації для її вводу до комп’ютера. Перед цим вибраковують анкети, які не містять
відповіді на головні питання, а також кодують (шифрують) відкриті питання. Зашифровані питання вводять в
пам'ять ЕОМ за допомогою спеціальних комп’ютерних програм. Статистичний інформаційний масив обробляється
електронними машинами, і дослідники отримують зведені таблиці цифр або відсотків – табуляграми. Існує декілька
видів табуляграм. Деякі з них надають відповідь тільки на одне запитання, де розкриваються усі альтернативи,
що входять до даного запитання ("так", "ні", "не знаю"); відповідь при цьому надається в абсолютних цифрах і
відсотках. В інших табуляграмах відразу роздруковуються відповіді на декілька запитань, і для їх розшифрування
необхідні відповідна підготовка дослідника до цієї роботи та час. Тому під час складання цього розділу
робочого плану, ретельно підбираються відповідні спеціалісти, з ними проводиться відповідний інструктаж та
визначається час і терміни проведення робіт.
Четвертий розділ передбачає аналіз результатів обробки. Отримав табуляграми, дослідники готують попередній,
проміжковий або підсумковий звіт про проведене соціологічне дослідження, роблять висновки та формулюють
практичні рекомендації й пропозиції замовнику.
Соціологія має в своєму арсеналі велику кількість методів, за допомогою яких здійснюється збір, аналіз та
обробка соціологічної інформації. Основне місце серед них займають методи збору інформації, як основного
джерела даних в соціології. Серед найпоширеніших методів збору інформації слід виокремити наступні:
1) аналіз документів;
2) опитування;
3) спостереження;
4) експеримент. [2; с. 89].
Аналіз документів. Під документом в соціології розуміють спеціально створений предмет, призначений для
передавання чи зберігання інформації. Аналіз документів має два варіанти, чи дві сторони – зовнішню та
внутрішню. Зовнішній аналіз документів пов’язаний з появою документа, його загальною характеристикою, видом,
формою, обставинами формування, автором, метою створення, надійністю і вірогідністю. Внутрішній аналіз
документів – це дослідження їхнього змісту, сутності інформації, що в них міститься. Розрізняють класичний
(якісний) аналіз і контент-аналіз (кількісний).
Опитування. Опитування є найпоширенішим методом збору соціологічної інформації. Його основу становить
сукупність запитань респондентові, відповіді якого є необхідною для дослідника інформацією. Опитування – це
метод одержання первинної соціологічної інформації, що ґрунтується на усному або письмовому зверненні до
людей, наслідки якого важливі на емпіричному й теоретичному рівнях. За характером взаємодії виділяють такі
види опитування: 1) анкетування; 2) інтерв’ювання.
Спостереження – цілеспрямоване сприйняття явищ об’єктивної дійсності, у процесі якого одержуються знання щодо
зовнішніх сторін, властивостей та відносин об’єктів, що вивчаються. Іншими словами, спостереження – це пряма
реєстрація подій, що відбуваються з боку очевидця, тобто того, хто спостерігає. Спостереження буває
структуроване і неструктуроване; включене і невключене.
Експеримент. В експерименті, на відміну від спостереження, дослідник активно втручається в перебіг процесу, що
вивчається, з метою набуття потрібних знань. Специфіка експерименту полягає у відсутності відомостей про нього
у тих, хто досліджується, щоб не деформувати очікувані результати. Соціальний експеримент є способом одержання
інформації про кількісні і якісні зміни показників об’єкта внаслідок впливу на нього керованих і
контрольованих факторів. Внаслідок впливу на нього керованих і контрольованих факторів, розрізняється два типи
експерименту: натурний і уявний. Перший передбачає втручання експериментатора у природний хід подій, а другій
– коли замість маніпуляцій з реальними об’єктами дослідник оперує інформацією про об’єкт.
Соціометрія. Для виміру стосунків між членами групи широко застосовується такий метод збору соціологічної
інформації як соціометрія. Соціометрія – це певний набір прикладних методик вивчення структури й динаміки
взаємовідносин між індивідами, що дозволяє кількісно оцінити структуру соціальних груп та соціальні дистанції
в залежності від взаємних виборів членів групи один одного за спеціально розробленими питаннями.
При проведенні соціологічних досліджень соціологічні методи збору інформації використовують, як правило, в