Реклама




Счетчики

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Referatmarket.Org.Ua!

Тема: «"Краса душі, краса любові-найвища на землі краса"(краса почуттів в інтимній ліриці українських поетів кінця 19-20 століття)» (ID:33060)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
Скачать работу..
Объем работы:       2 стр.
Размер в архиве:   8 кб.
| 1 |

"Краса душі, краса любові-найвища на землі краса"(краса почуттів в інтимній ліриці українських поетів кінця
19-20 століття)

Звичайно ж, немає поетів, які б не писали про любов – вже надто значне місце вона посідає у спектрі людських
почуттів. Кажуть, здатність до любові є мірилом людської душі. Любов підносить, ошляхетнює людину навіть тоді,
коли несе страждання. Почуття любові, можливо, як ніяке інше , прагне висловлення. Ось чому кохання дуже часто
дає поштовх до творчості, до самовираження. Скільки написано творів, у які поети намагалися вкласти всю силу
свого почуття! Здається, що всі можливі нюанси любовних почуттів уже зафіксовано в поетичному слові. І якщо це
втілення емоційних станів у слово відбулося на справжньому мистецькому рівні – то це означає, що здійсненна
“матеріалізація” почуття , що воно вже передасться іншим людям, “зарядить” їх тим духовним станом, який
пережив поет. Тому спілкування з такою поезією – це збагачення власного духовного світу, його урізноманітнення
і – обов’язково – ошляхетнення.

Інтимна лірика Василя Симоненка - потужне крило його І поезії. Неповторність віршів про кохання - в художньому
І дослідженні філософії почуття, його найтонших нюансів, від І романтичного захоплення до гіркого
розчарування. Поета цікавлять суперечності і складнощі у взаєминах двох люблячих сердець, ті вибухи емоцій,
які супроводжують кохання. «Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної, із ранкових туманів, з небесних октав...» - це
твердження Василя Симоненка є ніби прологом до створеного ним романтично-піднесеного у своїй чистоті і звабі
образу коханої. Лише кількома штрихами-деталями він малює портрет тієї, що запалила серце юнака: «лобик ...
упертий і смішний», «біле волосся, сірі очі і каре пальто», «під віями, як абажурами, блищить очей овал»,
«губи неціловані і грішні, очі божевільно-голубі» , «милі, теплі руки». Ще виразнішими у своїй емоційній
напрузі є характеристики-означення, якими поет передає багатство внутрішнього світу коханої. Вона - «прозора й
чиста», «єдина, мила», «прозора, мов ранкова тінь». Підкреслювана поетом «прозорість» і чистота коханої лежать
в основі обожнювання дівчини, жінки, матері. Про це Василь Симоненко говорить стримано, але надзвичайно
вражаюче, бо у простій за своєю довершеністю формі криються глибокі почуття. Показовою щодо цього є поезія
«Мені здавалась пошлою й бридкою...». Вона, порівняно з іншими інтимними віршами, написана у більш
спокійно-розмисловому тоні, чому сприяють окремі сюжетні елементи. Юнаки розповідають про свої любовні втіхи й
насолоди, смакують плітки еротичні з напускною бравадою, голосно й цинічно. У ліричного героя вони викликають
осуд, огиду:

В кімнаті тхнули прілі сигарети

І різав носа неприємний дух.

Брутальність і кохання - речі несумісні. Найінтимніші людські почуття повинні вражати первозданною чистотою,
цнотливістю, соромливістю:

А мені ввижались білі ниви,

Знайомі образи витали наді мною,

І ти мені на плечі клала руки

І обпікала дотиком гарячим,

І я мовчав. Я не хотів про тебе

Розповісти завзятим брехунам,

Які б моє кохання осміяли.

Кохання - найпрекрасніше з усіх почуттів. Воно робить усіх людей поетами, що прагнуть відтворити спалах
почуття у своїх творах. Зірка кохання народжує поетів, які, раз уздрівши дивовижне сяйво, несуть його через
усе життя, не можуть без нього існувати. Тема кохання є невід'ємною частиною їх творчості.

Яскраво променіє сяйво зірки кохання у творчому доробку Максима Рильського. Дивний образ любові виникає у його
ранній поезії:

Вона за морем синім,

За бором за старим,

Вона зрідні пустиням

Та бурям степовим.

Кохання — це золоті хвилини життя, коли маєш змогу піднятися на вищий естетичний рівень буття. В цей золотий
час звучать найтонші струни душі, вони оспівують життя з усіма його барвами, відтінками, тонкими переливами
гам. У людини виростають крила. Вона вже не серед людей і турбот, а живе в окремому тоншому світі; її думки,
вся душа там, і тіло її підкоряється законам того особливого виміру. Кохана людина — найчудовіша, найкраща в
світі, її образ буде вічно в серці людини, думки все життя будуть линути до неї. Адже справжнє кохання живе
вічно, хоч воно може яскраво розгоратися і згасати. Так Максим Рильський через багато років згадує, сумуючи,
кохання молодості:

Не знаю, де ти, хто ти, що ти нині,

Усе перекотилось без сліда...

Та вірю, як приречено людині,

Що досі ти прекрасна й молода.

Кохання змінює людину, робить її кращою, перетворює на божественну істоту, воно возвеличує людину, відкриває
шлях у вічність. Максим Рильський увічнив своє ім'я у пам'яті людей, увічнив своє кохання у творчості,
відтворив таку щирість почуттів, до яких слід прагнути у своєму житті кожному з нас, сподіваючись на
божественний дар — кохання.

Співцем революції і кохання довгий час називали Володимира Миколайовича Сосюру — поета драматичної долі. За
своє життя він витерпів чимало нападок, безпідставних звинувачень у гріхах, яких не чинив, але й зажив доброї
слави справжнього патріота, став лауреатом Державної премії України імені Тараса Шевченка. У багатьох ліричних
творах поет возвеличив робітничий клас і з гордістю називав себе «поетом робітничої рані».

Не обминув він і теми кохання, навпаки — вона стала лейтмотивом усієї його творчості. Це йому належать
прекрасні слова: «Краса душі, краса любові - найвища на землі краса». А в поезії «Так ніхто не кохав» автор
стверджує, що «подібне кохання» за силою почуттів може повторитися хіба що «через тисячі літ»:

Так ніхто не кохав... Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання.

Любов... Солодка, мов мед, і гірка, мов полин-трава. Серед ураганів життя і штормів долі можуть розійтись
.стежки, що тільки-но з'єднались, навіки розімкнутись руки, що так і не встигли сплестися... Тополею стала
дівчина, що втратила надію на зустріч з милим. Ліричний герой Д. Павличка - явір, якому «сниться яворина та її
кохання молоде»:

Він не знає, що надійдуть люди.

Зміряють його на поруби.

Розітнуть йому печальні груди,

Скрипку зроблять із його журби.

Та його любов не помре, не розвіється попелом, а житиме в піснях, які даруватиме скрипка.

Час... Він гоїть рани, що ятряться болем, і розлучає, обриваючи струни серця, та не може вбити палкого кохання
в душі ліричного героя поезії Володимира Сосюри. Між ним і його коханою - роки, що все змінили, та він готовий
пробачити зраду й мовчання, холод і біль, тільки б знову бути поруч з дорогою людиною:

Я б забув і образи, і сльози,

Тільки б знову іти через гать,

Тільки б голос твій слухать

І коси, твої коси сумні цілувать...

Кохання і поезія... Вони є дзеркалом людської душі, де, мов на рентгенівській плівці, відбиваються
найсокровенніші думки й найзаповітніші мрії, де найглибше й найвиразніше знаходять свій вияв почуття. Це
істинні скарбниці духовності, на дні яких стоїть печать вічності. Чи не тому любов і лірика, мов різнойменні
заряди, притягуються з такою силою, що зливаються в єдине ціле, ім'я якому - безсмертя?

| 1 |