Реклама




Счетчики

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Referatmarket.Org.Ua!

Тема: «АНАЛІТИЧНЕ МИСЛЕННЯ ЩОДО СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВИХ УМОВ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ У ДЕРЖАВІ» (ID:31068)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
Скачать работу..
Объем работы:       6 стр.
Размер в архиве:   25 кб.
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

ЗАКАЗ 678. Соціально-економічні основи культури




Тема: "АНАЛІТИЧНЕ МИСЛЕННЯ ЩОДО СТВОРЕННЯ СПРИЯТЛИВИХ УМОВ РОЗВИТКУ КУЛЬТУРИ У ДЕРЖАВІ".Зміст













Вступ


Усі ми хочемо жити в країні, в якій можна було б пишатися не тільки славним минулим, а й сьогоденними
здобутками і переконливими перспективами в майбутньому. У цьому контексті роль культури не можна переоцінити,
оскільки саме вона формує нашу свідомість. Від культури залежать наші ідеали та амбіції, якість і стиль життя
та мислення, якість наших стосунків. Культура – це, власне, базові цінності, смисли, етика та способи нашої
поведінки. Людина є продуцентом, споживачем і носієм культури. А відтак і творцем людського в собі. Та й сама
історія розвитку людства є не чим іншим, як історією становлення людського в людині. Дослідники слушно
називають культуру другою природою.


Роль керівництва нашої держави та найголовніших соціальних інституцій українського суспільства для розвитку
культури є вкрай важливим. Просування нації вперед, її прогрес в соціально-економічній, політичній та
культурних сферах значним чином обумовлюється ефективністю діяльності управлінських структур держави. Від них
залежить, яким шляхом буде розвиватися наша культура, вони створюють головні передумови її розвитку.
Враховуючи це, слід проаналізувати, які передумови для успішного розвитку культури існують в сучасній
українській державі, які шляхи та стратегії пропонуються для її подальшого просування вперед. Перелік проблем,
що висвітлюються в даній роботі представлені у порядку їх конкретизації: від найбільш загальних,
методологічних проблем – до більш конкретних прикладних.



1. ВИЗНАЧЕННЯ ПРИНЦИПІВ КУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ – ОСНОВНА ПРОБЛЕМА СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ОБЛАСТІ
КУЛЬТУРИ


Сьогодні діяльність державних структур у культурній сфері піддається значній критиці з боку як політичних
опонентів, так і громадськості. Всі вони сходяться у єдиній думці – культура в Україні в занепаді, її розвиток
не задовольняє нагальні потреби народу. Особливу увагу при цьому приділяється розвитку саме культурі
українців. Мовляв, що за часи радянської влади більше уваги приділялося україномовним питанням та питанням
збереження культурної (етнографічної) спадщини українського народу.


Міністр культури і туризму України у своєму виступі запропонував в першу чергу "визначитися з
культурологічними засадами, зрозуміти, яку ми хочемо бачити культуру України"




Вовкун В. Національна культура – це і є національна ідея // Дзеркало тижня. – № 27. – 19 липня-1 серпня
2008.. Він акцентує увагу на тому, що термін "культура" має два тлумачення: в широкому і вузькому смислі. В
широкому , культура – це "друга природа", тобто всі набутки людства в процесі свого опанування природним
середовищем, це матеріальні засоби, знаряддя, а також результати мисленнєвої діяльності людини – ідеї, теорії
та їх реалізація у суспільно-корисній діяльності. Безперечно сюди входять і надбання мистецтва, культури у
вузькому розумінні слова. З даної точки зору, культура – це результати, в основному, творчості митців, котрі
своїми працями показують естетично-художню цінність оточуючого світу, спонукають людину пізнавати прекрасне,
реалізовувати себе у творчій діяльності.


Якщо підходити до культури в широкому смислі, можна сказати, що немає причин для турбування. Україна
розвивається в контексті загального прогресу людства і на сьогоднішній день має всі атрибути сучасного
економічного, політичного, культурного життя, що притаманні й іншим країнам і є результатом інтегративних
процесів між ними. Винаходи, що здійсненні науковцями інших країн, сьогодні доволі швидко реалізовуються в
реальних технологіях, виробах промисловості, досягненнях народного господарства, котрі в подальшому
споживаються світовою спільнотою. Процеси глобалізації, що вже не один десяток років тривають на планеті
призводять до узагальнювання, усуспільнення життя народів всіх країн в єдину світову спільноту. І якщо,
наприклад, в Україні в даний час спостерігається недостатній розвиток космічної галузі, це компенсується за
рахунок інших країн (США, Росії), а результат їх діяльності (супутникове телебачення, орієнтування на
місцевості, прогноз погоди та ін.) споживається в однаковій мірі всім населенням Землі. Тим більш, що крупні
міжнародні компанії – ТНК (транснаціональні компанії) мають свої відділення в багатьох країнах світу. Цим
досягається додаткове залучення цих держав до світової спільноти, утворення, так би мовити, єдиного
господарчого простору в масштабах планети. Тому особливої необхідності у інтенсивному розвитку наукоємних
галузей в Україні немає, хоч би як не прагнули до цього прибічники самостійного науково-промислового розвитку
нашої країни. Це б означало винаходити велосипед другій раз, при цьому витрачаючи значну кількість ресурсів на
відтворення такої галузі, як за кордоном.


Однак, враховуючи такі думки, можна почути заперечення, що наука (як складова культури) в нашій державі не
розвивається. Можуть існувати думки, що ми відстаємо, маємо значні недоліки в розвитку власної науки і
техніки. В даному випадку народи й інших країн стоять перед такою же дилемою: або розвиватися в спільному
контексті світового прогресу, або уособитися (як наприклад Китай) і йти своїм шляхом. Будь-яке рішення цієї
проблеми має свої "за" і "проти". З одного боку, не хочеться втрачати самостійності та незалежності через дію
зовнішніх факторів: економічних важелів і політичного впливу, що супроводжують процес загальної взаємної
інтеграції. З другого боку, для такої країни як Україна просто неможливо самотужки розвиватися та опановувати
сучасними технологіями.


Той потенціал, що мала Україна за часів СРСР, розгубився разом з його розпадом та із знищенням
військового-промислового комплексу, котрий обслуговував імперські амбіції Радянського Союзу. Який шлях тепер
обере Україна для орієнтації у міжнародному просторі – невідомо, однак останні події суспільно-політичного та
економічного життя свідчать про те, що держава йде за шляхом "найменшого опору", або, іншими словами, "пливе
за течією" – ми беремо все готове і використовуємо у власних інтересах, що, безперечно, є прикро тільки для
національної гордості. Все, що можна придумати на Заході, вже давно у нас і ми, в цьому плані нічим не
відрізняємось від мешканців інших країн. То невже в таких умовах можна говорити про те, що ми в чомусь
відстали? Безперечно, що ні (особливо, якщо врахувати, що серед найбагатших мешканців Європи українці впевнено
складають 1/5 частину). Україна сьогодні – повноправний член світової спільноти, який за рівнем культури (у
широкому значенні слова) ні в чому не поступається іншим країнам.


Найбільш нарікання викликає проблема розвитку саме духовної культури українського народу, що можна розуміти як

| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |