Реклама


Заказать реферат


Счетчики

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Referatmarket.Org.Ua!

Тема: «ІСТОРІЯ ФОРМИ ДІАЛЕКТИКИ» (ID:33207)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
Скачать работу..
Объем работы:       7 стр.
Размер в архиве:   28 кб.

Контрольна робота:

ІСТОРІЯ ФОРМИ ДІАЛЕКТИКИ

( P.S. Уместно ли здесь употребить слово „форми”?

Нет ли ошибки? Кроме этого я заменил второе слово „діалектика” на слово „філософия” в третьем вопросе) Зміст











1. ПОНЯТТЯ ДІАЛЕКТИКИ, ЇЇ ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ



Слово „діалектика” походить від грецького „dialektike (techne)” – мистецтво вести бесіду, спір. В ході
історичного розвитку це слово змінило своє значення. Сьогодні під діалектикою розуміють філософську, наукову
теорію розвитку всього сущого, яка адекватно відображає його еволюцію у своїх законах, категоріях та
принципах. Діалектика поширюється на всю навколишню дійсність і є теоретичним відображенням розвитку як
"духу", так і матерії, свідомості, пізнання. Спільним від первісного значення слова „діалектика” залишилося
тільки те, що діалектика як теорія розвитку сущого використовує глибинні протиріччя, які закладені в сутності
усіх речей, подібно до того, як давні греки в мистецтві ведення спору використовували протиріччя у висловах та
логічних доводах опонента.



Діалектика — це єдина логічна теорія, яка за допомогою своїх категорій дає уявлення про розвиток, рух, зміну,
розкриває взаємозв'язок речей в об'єктивній дійсності.



Діалектика тлумачить розвиток як незворотну, спрямовану, необхідну зміну матеріальних та ідеальних об'єктів. У
результаті розвитку виникає нова якість. Це — загальна властивість матерії, її найважливіша ознака. Розвиток —
це насамперед зміна, рух, але не будь-яка зміна, рух є розвитком. В процесі руху як розвитку створюється нове,
необхідне, здатне до саморуху, самовідтворення.



Рух у таких організованих і цілісних системах, як суспільство, організм, біосфера тощо, здійснюється як
саморозвиток, тобто як самоперехід на вищий рівень організації. Саморозвиток — важливий момент діалектики як
теорії розвитку. Саморозвиток "генетично" виростає з саморуху як невід'ємного атрибута матерії. Саморух
відображає зміну явища, речі під дією внутрішніх суперечностей, їм притаманних.



Рух, зміна — це внутрішньо пов'язана єдність буття й небуття, тотожності й відмінності, стабільності й
плинності, того, що зникає, з тим, що з'являється. Рух, зміну можна осягнути лише в тому випадку, коли
розглядати його суперечливі сторони в єдності та взаємодії. Варто взяти до уваги лише одну його сторону і
проігнорувати іншу, як рух, зміна стануть незрозумілими. Такий самий результат буде тоді, коли ми станемо
розглядати їх не у взаємодії, а відокремлено. Бо рух — це суперечність, свідчення того, що тіло може рухатись
лише тоді, коли воно перебуває в даному місці і одночасно в ньому не перебуває. Це єдність протилежностей,
котрі взаємно передбачають одна одну. Постійне виникнення і одночасне вирішення даної суперечності і є рухом.
Він, як відомо, є абсолютним, невід'ємним атрибутом усього сутнього. Тому розвиток можна вважати вищою формою
руху і зміни, точніше, сутністю руху, а рух можна визначити як будь-яку зміну явища чи предмета.



Діалектика, з одного боку, виправдовує існуючі порядки, стан, речі, однак, для певних умов, для певного часу.
І в цьому полягає її позитивна (стверджувальна, або "консервативна") позиція. З іншого боку, діалектика
виходить з абсолютної змінності, плинності речей, станів, порядків, "ліквідації" того, що є, для розвитку
того, що буде. Однак ця ліквідація, негативність не може бути абсолютною, тотальною, оскільки в такому випадку
розвиток став би неможливим.



Діалектика як філософська теорія розвитку спирається на такі фундаментальні поняття, як зв'язок, взаємодія,
відношення.



Поняття „зв'язок” є одним із найважливіших у діалектиці. Процес пізнання завжди починається з виявлення
зв'язків. І будь-яка наукова теорія ґрунтується на з'ясуванні суттєвих зв'язків. Поняття зв'язку є вихідним
для розуміння універсальних (глобальних) зв'язків об'єктивної дійсності. Поняття „зв'язок” відбиває
взаємообумовленість речей і явищ, розділених у просторі і часі.



Існують різноманітні зв'язки. Вони класифікуються залежно від ознак, які кладуться в основу тієї чи іншої
класифікації. Наприклад, залежно від рівня організації і форм руху матерії, зв'язки можуть бути механічні,
фізичні, хімічні, суспільні. Суспільні зв'язки у свою чергу можуть бути виробничі, класові, національні,
родинні, групові, особисті тощо. Зв'язки можуть бути також об'єктивними і суб'єктивними, внутрішніми і
зовнішніми, суттєвими і несуттєвими, простими і складними, необхідними і випадковими, причинними і
наслідковими, сталими і несталими, постійними і тимчасовими, прямими і опосередкованими, повторюваними і
неповторюваними тощо. Зв'язки можуть бути також одиничними, загальними і всезагальними. Зрозуміло, що дуже
важливими для науки і практики є закономірні зв'язки, їх пізнання.



Для розуміння діалектики як теорії розвитку важливим є поняття "взаємодія", що відображає процеси взаємовпливу
різних об'єктів, зміну їхнього стану, взаємоперехід, а також породження одних об'єктів іншими. Взаємодія
носить об'єктивний і універсальний характер. Це те перше, що виступає перед нами, коли ми розглядаємо матерію,
що рухається.



У світі існують тільки речі, їхні властивості й відношення. Кожна річ має свої властивості, котрі є її певними
відношеннями з іншими. Річ має здатність бути самою собою й іншою, залежно від її зв'язків із зовнішнім
світом. Річ має властивість викликати те чи інше в іншому і лише їй притаманним чином проявлятися у
співвідношенні з іншими речами. Тобто річ виявляє свої властивості лише під час відповідного відношення до
інших речей. Звідси випливає висновок про філософську вагомість такої категорії, як „відношення”, котра
характеризує взаємозалежність елементів певної системи.



Принципи діалектики. Принцип (від лат. principium) — начало, основа, підвалина або внутрішнє переконання
людини, ті практичні засади, котрими вона користується у своєму житті. У філософському плані поняття "принцип"
означає фундаментальне положення, первісне начало, найсуттєвішу основу певної концепції, теорії. Для