Реклама


Заказать реферат


Счетчики

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Referatmarket.Org.Ua!

Тема: «1. Визначення філософії. 2. Теорія пізнання. 3. Види суджень» (ID:33219)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
Скачать работу..
Объем работы:       6 стр.
Размер в архиве:   22 кб.

Заказ 3055. Філософія


Ответы на вопросы


1. Визначення філософії

2. Теорія пізнання

3. Види суджень

Зміст




1. ВИЗНАЧЕННЯ ФІЛОСОФІЇ


Філософія одна з найдавніших наук, котра бере свій початок ще з VI століття до нашої ери, тобто існує вже
понад 2500 років. Вона складна за своїм змістом, предметом та функціями. Філософія є одночасно: формою
суспільної свідомості, світоглядом і наукою. Філософію ще з давніх пір визначали як любов до мудрості (слово
“філософія” грецького походження – від phileo – люблю і sophia – мудрість).

Філософія має справу з найбільш загальними, фундаментальними проблемами існування світу, а саме: його єдності,
природи, тенденцій розвитку тощо. Оскільки філософія досліджує найбільш загальні проблеми існування світу,
остільки вона саме тому здатна осягнути його в цілому, дати цілісне уявлення про світ, його розвиток,
тенденції поступу. Це торкається також і світу самої людини, її виникнення, розвитку, місця в природі тощо.
Уявлення про предмет в цілому, його цілісне бачення є надбанням розуму людини, свідченням могутності її
інтелекту, здатності з’ясовувати найбільш загальні закономірності розвитку всього сутнісного. “Філософія, –
відзначав Гегель, – займається не окремими ситуаціями, а загальним мисленням, оскільки проникає в ціле
(прослідковує загальні закономірності...)”.


Гегель Г.В.Ф. Феноменологія духу, К., Основи, 2004. – С. 125. Подібну думку висловлював також відомий
іспанський філософ Ортега-і-Гассет: “Філософія, – говорив він, – є універсальною і абсолютною наукою”,
філософія – “ це пошук цілого, загального”, “це пізнання Універсуму”.

Ортега-и-Гассет Хосе. Избранные труды, М., Весь Мир, 1997. – С. 39.

Складні явища чи процеси людина може охопити в мисленні в цілому, але за умови, коли здатна виділити найбільш
загальне, суттєве, притаманне усім цим явищам чи процесам. В цьому контексті філософія, як “пошук цілого,
загального”, співвідноситься з мудрістю.

Філософія небезпідставно ототожнюється зі знанням першоначал, першопричин буття. Ці знання, на думку
Арістотеля, слід віднести до “мудрості”. Бо “мудрість є наука про визначальні причини і начала”. Філософія
досліджує першоначала і першопричини, тому що через них і на їх основі пізнається все інше.

Філософія як мудрість, що спрямована на пізнання найбільш загального, “сутнісного і вічного”, дає змогу
розкривати закономірні зв’язки, вловлювати закони Всесвіту. Закон – це відношення між сутностями, найбільш
загальний, установлений зв’язок між речами, який повторюється при відповідних умовах і є об’єктивним,
внутрішнім, необхідним, загальним і суттєвим. Оскільки філософія займається з’ясуванням цього, остільки вона і
має відношення до мудрості. Мудрість, таким чином, є важливою ознакою філософії, котра осмислює дійсність на
основі пізнання найбільш загальних зв’язків, причин, тенденцій розвитку та їх практичного (предметного)
використання.

Філософія є формою суспільної свідомості. У суспільстві мають місце багатоманітні відносини: матеріальні
(економічні), політичні, правові, моральні, культурні тощо. Але не всі вони рівнозначні. Матеріальні
(економічні) відносини складають основу життя людини і суспільства. Вони є визначальними, однак, щоб зрозуміти
складні взаємовідносини людини і суспільства, людини з людиною цього ще не достатньо. Люди у своїй діяльності
керуються не лише матеріальними (економічними) інтересами, але й духовними. Вони мають відповідні політичні,
правові, філософські, моральні, естетичні ідеї та погляди. Останні виділяються, стають загальними для певних
соціальних груп і носять суспільний характер. Вони складають суспільну свідомість.

Суспільна свідомість – це сукупність ідей, теорій, концепцій, поглядів людей, котрі відображають їх суспільне
існування або буття. Оскільки суспільне буття людини є складним і багатоманітним, остільки такою є і суспільна
свідомість. Викристалізованими формами суспільної свідомості є політична, правова, філософська, моральна,
релігійна та ін. Всі ці форми представляють собою відображення різних сторін життєдіяльності людини і
суспільства.

З теоретико-пізнавальної точки зору філософія, як різновид суспільної свідомості, є формою відображення
дійсності у свідомості людини. Це відображення є складним, теоретичним. Скажімо, людина відображає світ, вона
бачить, насамперед, те, що очевидне, що дається у її відчуттях. Це відображення дійсності на рівні
“світовідчуття”, “світосприйняття”. Для філософії як форми суспільної свідомості специфічним, притаманним їй,
є “світорозуміння”, “світоз’ясування”. Останнє здійснюється людиною лише в процесі її теоретичного мислення,
шляхом абстрагування, проникнення у найбільш суттєве, загальне. Такий спосіб осягнення дійсності дає
можливість з’ясувати те, що не сприймається на рівні відчуттів. Об’єктивні закони розвитку природи чи
суспільства не можна, наприклад, сприйняти з допомогою зору, дотику чи смаку. Вони сприймаються лише на рівні
мислення.

Філософія це система певних знань про природу, суспільство, людину, процес її мислення, пізнання. Ці знання у
порівнянні з природничими мають свої особливості. Філософські знання мають найбільш високий рівень
узагальнення, в результаті якого виділяються спільні риси, ознаки, зв’язки, відношення речей і процесів, що
мають місце в об’єктивному світі. Процес узагальнення здійснюється шляхом абстрагування – логічного засобу
відхиляння від того, що не є предметом дослідження на даному етапі пізнання і концентрація уваги на тому, що є
таким предметом.

Філософські знання – це знання найбільш загальних проблем буття, а саме: світу, його єдності, людини, її
походження, мислення, пізнання, розвитку суспільства тощо. Іншими словами, це знання загального в системі
відношення “світ – людина – діяльність”. Філософське знання – це таке знання, котре дає можливість з допомогою
свого понятійного апарату адекватно відобразити рух і розвиток – плинність всього існуючого. Філософське
знання складає теоретичну основу світогляду, з допомогою якого людина здатна відобразити цілісну картину світу
в його багатоманітності.

Враховуючи вищевикладене, можна визначити і сам основний предмет філософії. Розкриття предмету будь-якої
науки, і філософії теж, передбачає окреслення відповідного кола проблем, котрі та чи інша наука досліджує, і
які є для неї специфічними, особливими. Для філософії такими особливими проблемами, як було вже показано вище,
є загальні проблеми існування світу, як природи, його єдності, походження, тенденцій розвитку тощо. Суб’єктом
же пізнання, осмислення цих проблем є людина як творча, діяльна істота. Тому в предмет будь-якої філософської
системи, будь-якого її напрямку необхідно включається, як основне, – відношення “людина – світ”, його різні
модифікації.

Філософія має органічний зв’язок зі світоглядом. У сучасних філософських працях про світогляд мовиться таке:
“світогляд – це форма суспільної відомості; “світогляд – це форма самоусвідомлення особистості”; “світогляд –
це система поглядів на світ і на місце людини у цьому світі”; “світогляд – це система принципів діяльності
людини”; “ світогляд – це погляд людини на світ як ціле”; світогляд – це спосіб духовно-практичного освоєння
світу”.

История философии: Энциклопедия / А. Грицанов (сост.), Минск., Интерпрессервис, – С. 675.

Найбільш узагальненим є таке: світогляд – це форма суспільної свідомості, спосіб духовно-практичного освоєння
світу. Філософія і світогляд в цьому контексті мають органічну єдність. Філософія теж є специфічним
світоглядом. Певним способом духовно-практичного освоєння світу. Філософія як світогляд є системою найбільш
загальних поглядів на світ, природу, суспільство, людину, пізнання. Філософія як світогляд теоретично
обґрунтовує свої положення і висновки, основні принципи соціально-політичної, наукової, моральної, естетичної
діяльності людини, тобто освоює світ як духовно (теоретично), так і практично.

Спільність філософії і світогляду полягає в тому, що вони: 1) є своєрідними формами суспільної свідомості,
способами духовно-практичного освоєння світу; 2) мають однаковий предмет осмислення – відношення “людина –
світ”; 3) дають цілісне уявлення про світ, людину, її походження і т.п.; 4) мають спільність за деякими своїми