Реклама




Счетчики

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Referatmarket.Org.Ua!

Тема: «Історія економічних вчень» (ID:33304)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
Скачать работу..
Объем работы:       7 стр.
Размер в архиве:   28 кб.
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |

Для Свети Вакульчук

Контрольна робота

По історії економічних вчень

Зміст





1. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК КРАЇН З ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ В СУЧАСНИЙ ПЕРІОД


Найбільш загальними типами країн, які використовуються в матеріалах міжнародних організацій (ООН, Міжнародний
валютний фонд, Світовий банк), є економічно розвинені країни та країни, що розвиваються. Соціалістичні країни,
що існували до початку 90-х рр. XX ст., розподіляли між даними типами (країни Центральної та Східної Європи і
колишній СРСР – до розвинених, азіатські і Кубу – до країн, що розвиваються), або ж виділяли в окремий тип
країн з централізовано-плановою економікою. У наш час усі країни колишньої соціалістичної системи відносять у
міжнародній практиці до країн, що розвиваються, або ж виділяють з їх числа тип країн з перехідною економікою
(«постсоціалістичні»).

За своїм характером ці економічні системи слід трактувати як змішані, оскільки вони у своїй внутрішній
структурі ще зберігають значний вміст механізмів та інституцій старої економічної системи, але поступово
набирають рис та ознак тієї нової системи, до повної трансформації у яку просувається дана перехідна
економічна система. Перехідними на сьогодні можна вважати економіки країн СНД та Східної Європи, включаючи,
звісно, і Україну.

Найбільш прикметною рисою сучасного економічного розвитку цих держав і СНД у цілому є складне переплетення
процесів взаємодії та розмежування як наслідок формування національних господарських комплексів в умовах
неможливості повної ліквідації закладеної раніше економічної взаємозалежності. Розрив багатьох
міжреспубліканських зв'язків є однією з основних причин швидкого наростання кризових явищ в економіці нових
незалежних держав. У цілому по країнах СНД обсяг їхнього валового внутрішнього продукту впав 2008 р. на 16%,
тобто склав 61% від рівня 1992 p., яким датується початок самостійного розвитку цих суверенних країн.
Характерною є чітко виражена тенденція до погіршення загальної економічної ситуації в цьому регіоні – 1992 р.
спад ВВП складав 17,8%, 1999 р. – 11,5, 2008 р. – 16,0%. Промислове виробництво за цей період зменшилося на
44%, сільськогосподарське – на 22, капіталовкладення, від яких безпосередньо залежить здатність економіки до
відродження, – на 59%. Господарська криза охопила всі країни СНД, крім Туркменистану, її показники для України
в цілому близькі до середніх по цьому регіоні – за 1992- 2004 pp. ВВП впав на 40%, промислове та
сільськогосподарське виробництво зменшилися на 38 та 23%, капітальні вкладення – на 57%.

Загальною особливістю сучасного етапу розвитку всіх країн СНД є незавершеність формування цілісної моделі
функціонування їхніх господарств. Усі вони, крім Туркменистану, в стратегічному плані обрали шлях прискореного
переходу до ринкової моделі господарювання, але, як виявилося, найскладнішим для них є вирішення практичних
завдань тактичного порядку – послідовність та взаємозалежність конкретних заходів у сфері роздержавлення,
приватизації, демонополізації тощо. Незадовільний в цілому перебіг ринкових реформ також гальмує приєднання
цих держав до світової господарської співдружності.

РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ (РФ). Після розпаду СРСР в Росії опинилася, не без допомоги активних (іноді й
запопадливих) дій її керівників, основна частина потенціалу колишнього єдиного народногосподарського
комплексу, її частка складає понад 60% національного доходу колишнього Союзу, 76% його території та більше
половини населення. Серед інших нових незалежних держав у РФ існують найсприятливіші вихідні позиції для
побудови національної економіки з найменшим рівнем залежності від зовнішніх факторів. Передумовою для цього є
наявність на її території майже всіх корисних копалин, диверсифікованого виробничого потенціалу всіх галузей і
підгалузей важкої та легкої індустрії, в цілому задовільна забезпеченість ресурсами.

З основних видів промислової сировини РФ забезпечує за рахунок ввозу власні потреби лише в бавовні, значною
мірою – у натуральних сировинних продуктах для легкої промисловості (шкіра, вовна, шовк). Характерним є
високий рівень невідповідності існуючих виробничих потужностей легкої промисловості та власних джерел покриття
її попиту на згадану сировину – в областях російського Нечорнозем'я зосереджено 3/4 виробництва бавовняних,
2/3 шовкових та 1/2 вовняних тканин колишнього СРСР, внаслідок чого після розриву господарських зв'язків між
республіками відповідні фабрики опинились у кризовому стані. Незбалансованим за рахунок власного виробництва є
також задоволення потреб сільського господарства в азотних і калійних добривах (імпорт з України та Білорусі),
у виробах металургійної промисловості (чавун, сталь, особливо прокат, ввозяться з України та Казахстану).
Сільське господарство не покриває потреб Росії в цукрі, зернових (а саме кормових), олії, фруктах і
тваринницькій продукції.

Як і в інших нових незалежних державах, машинобудівна промисловість РФ залежить від поставок комплектуючих з
інших республік. Потреби в імпорті з близького та далекого зарубіжжя покриваються здебільшого за рахунок
експорту сировинних товарів, насамперед нафти та газу, при цьому перехід на світові ціни на енергоносії
забезпечує Росії істотний виграш за рахунок інших партнерів по СНД (за підрахунками Мінекономіки РФ, доведення
їх до світового рівня може забезпечити приріст цін на експортовану нафту в три та на газ – у два рази).

Провідною тенденцією зовнішньоекономічної політики РФ в останні роки була переорієнтація від зв'язків з
країнами СНД на відносини з дальнім зарубіжжям, що призвело до подальшого погіршення структури зовнішньої
торгівлі (питома вага машин та устаткування в російському експорті до промислово розвинутих країн впала з 9,3%
у 1992 р. до 5,1% у 2008 p., a частка сировинних товарів зросла із 74,2 до 79,4%). Поступове зменшення
співробітництва з країнами близького зарубіжжя є причиною спаду їхньої частки у зовнішній торгівлі Росії до
24% в 2008 р. Стабільність взаємного співробітництва істотно звужується зростаючим від'ємним сальдо платіжного
балансу з боку України, зменшенням поставок енергоносіїв та інших товарів "критичного імпорту" з боку Росії.

Якщо укладені інтеграційні угоди будуть здійснені, то можна прогнозувати зростання обсягів співробітництва
Росії з Білоруссю (20,6% зовнішньоторговельного обороту РФ з країнами СНД у 2008 р.) та Казахстаном (17,8%
відповідно). Усі інші країни СНД (разом – 15,8% зазначеного обороту) й надалі не матимуть вагомого місця у
зовнішньоекономічних зв'язках Росії.

РЕСПУБЛІКА БІЛОРУСЬ. Із розпадом СРСР у Білорусі також посилились кризові явища, хоча темпи спаду виробництва
були повільніші, ніж у більшості інших країн СНД. За 1992-2008 pp. ВВП республіки зменшився на 35%, промислове
та сільськогосподарське виробництво – на 32 й 18%, капітальні вкладення – на 53%. Не таким великим, як у інших
членів Співдружності, був розрив у темпах зростання споживчих цін і грошових доходів населення (їх
співвідношення складало 1,8 : 1,0 при 3,7 : 1,0 в середньому по СНД). Менш загрозлива ситуація пов'язана із
збереженням виробничих зв'язків з Росією, вдалим використанням транспортної системи для транзиту
експортно-імпортних вантажів країн СНД, а також реалізацією спеціальної програми "Основні напрями політики
Республіки Білорусь щодо запобігання спадові виробництва та формування умов виходу з кризи".

В умовах господарської кризи ще не розроблена загальна концепція будівництва національної економіки Білорусі.
Однак можна передбачити, що вона орієнтуватиметься на переважний розвиток обробної промисловості (зокрема
машинобудування та хімії), забезпечення внутрішнього ринку продовольством і товарами легкої промисловості за
рахунок власного виробництва, розширення експорту спеціалізованих галузей (трактори, вантажні автомобілі,
сільськогосподарська техніка, льон, картопля) до країн СНД з поступовим розширенням вивозу окремих видів машин
та хімічних продуктів на світовий ринок.

РЕСПУБЛІКА МОЛДОВА. Розрив господарських зв'язків у межах СНД в умовах високого ступеня залежності від них
економіки Молдови разом із негативним впливом воєнних конфліктів у Придністров'ї призвели до надто важких
наслідків. За 1992-2008 pp. ВВП зменшився на 52%, промислове та сільськогосподарське виробництво – на 49 і
34%, роздрібний товарообіг впав уп'ятеро. Втричі швидшими темпами, ніж по СНД в цілому, знизився життєвий
рівень населення. Фактично втрачено економічні зв'язки між східним і західним регіонами республіки.

Реальний початок будівництва національної економіки Молдови залежить насамперед від політичних факторів. Різні
варіанти її розвитку можуть бути кардинально протилежними – все залежить від орієнтації на співробітництво у
межах СНД чи на інтеграцію з Румунією, відновлення територіальної цілісності чи повний вихід зі складу Молдови
Придністровської республіки.

РЕСПУБЛІКИ ЗАКАВКАЗЗЯ. Серед інших членів СНД усі три держави були найбільш глибоко охоплені кризою.
Протиборство політичних сил і конфлікт з Абхазією призвели до руйнування економічного потенціалу Грузії –

| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 |