Реклама




Счетчики

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Referatmarket.Org.Ua!

Тема: «Історичні етапи становлення правової бази соціальної роботи» (ID:33500)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
Скачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   22 кб.
| 1 | 2 | 3 |

Заказ № 548 Реабілітаційна робота та соціальна педагогіка




Тема: Історичні етапи становлення правової бази соціальної роботи






Зміст







Вступ


Соціальна робота як суспільне явище властива людському суспільству з моменту його існування: у різні періоди
свого розвитку суспільство допомагає своїм членам в різній формі допомагати виживати. Дана модель допомоги
визначається рівнем розвитку суспільства, його культурою в конкретно-історичний період. Найперші форми
соціальної допомоги – милостиня. З появою держави процес надання допомоги збагачується системними
властивостями (законодавча підстава допомоги, регламентація процесу і т. п.). Сьогодні, в період значного
ускладнення структур державного і суспільного життя, як ніколи відчувається потреба в законодавчому
оформленні стосунків між різними суб’єктами держави, суспільними і громадськими організаціями, клієнтами, що
потребують соціального захисту та допомоги.



1. СТАНОВЛЕННЯ ПРАВОВОЇ БАЗИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ НА МІЖНАРОДНОМУ РІВНІ


Система соціальної допомоги подолала в своєму розвитку шлях від філантропічного підходу в підтримці соціально
вразливих груп населення, що зародився в прадавні часи, до перетворення її на професійну діяльність. Соціальна
робота як фах постала в індустріально розвинутих суспільствах на початку XX ст. Професіоналізація соціальної
допомоги охоплює певні послідовні етапи. В процесі свого розвитку фахова діяльність соціальних працівників
збагачувалась новими моделями практики і методами роботи, перебувала під впливом різних наукових та
ідеологічних концепцій, які вагомо позначалися на змісті соціальної роботи. Відповідно до цього розвивалася
та вдосконалювалася її правова база.

Соціальна робота, як і будь-який вид діяльності, має власну історію і логіку розвитку. Проте спроби визначити
більш-менш точну дату її виникнення не були успішними, оскільки науковці схиляються до різних точок відліку
цієї історії. Це зумовлено тим, що до соціальної роботи часто відносять програми суспільної допомоги,
традиції доброчинності й волонтерства. За твердженням авторів енциклопедичного словника із соціальної роботи,
становлення її відбувалося за такою логікою: "потреби індивіда та суспільства, суспільне усвідомлення їхньої
значущості – накопичення практичного досвіду допомоги у реалізації індивідуальних і загальносоціальних
потреб, його осмислення і формування теоретичної і правової бази – визнання необхідності професійної
підготовки кадрів для здійснення цього специфічного виду діяльності" [1; с. 236].

Перший етап – зародження преценденту соціальної роботи в загально-суспільній та правовій практиці держав
світу. Відповідно до цього підходу чимало авторів розпочинають відлік історії соціальної роботи від Давніх
Єгипту, Китаю, часів античності, часів Київської Русі тощо. Упритул до ХХ ст. діяльність, яка могла вважатися
подібною до соціальної роботи (не було терміна "соціальна робота"), не знаходить свого правового закріплення.
Цей період можна вважати часом становлення соціальної роботи, часом добровільного, "за закликом серця"
здійснення різного роду філантропічних закладів. Особливої ваги в таких умовах набувала діяльність релігійних
організацій і громад. Вони не потребували спеціального законодавчого оформлення своїх дій та проводили
соціальну роботу, як того вимагали християнські норми моралі. Можна вважати, що на цьому етапі соціальна
робота в принципі існувала, але не було жодного правового закріплення та інституалізації такої діяльності.

Другий етап становлення правової бази, пов'язаний з зародженням основ професійного надання послуго соціальними
працівниками. В межах цього періоду виникає новий від діяльності людей, які за свою благодійну роботу почали
отримувати гроші. На рівні держави, яка почала більше орієнтувати свою внутрішню політику на питання
соціального захисту населення, було вигідно мати такі групи працівників, які б були реалізаторами її
зобов’язань перед суспільством.

Американська дослідниця Філіс Дей пов'язує початок "професіоналізації" соціальної роботи зі створенням у 1913
р. спеціального бюро із соціальної роботи у межах Міжуніверситетського бюро професій. Український фахівець
Ганна Попович стверджує, що визнання соціальної роботи як професії відбулося в США у 1915 р. Британська
асоціація соціальних працівників у 1995 р. відзначила сторіччя медичної соціальної роботи, оскільки в 1895 р.
у королівському госпіталі було створено спеціальні посади "елмонерів" (добровільних помічників).

Радикальніших поглядів дотримується Т. Шанін, стверджуючи, що поняття "соціальний працівник" увійшло в обіг
наприкінці XIX – на початку XX ст. Але як самостійний фах і академічна дисципліна "соціальна робота"
утвердилася лише після Другої світової війни. Ідеї New Deal ("Нової справи" – політичного курсу, що заклав
основи соціального забезпечення) у США в 30-ті роки, а в 40-ві на західноєвропейських теренах ідеї держави
загального добробуту (welfare state) стали визнанням права кожної людини на певний мінімум гідного існування і
перетворення держави на гаранта реалізації цього права. "Для реалізації цих принципів вже були необхідні
належні закони і матеріальні ресурси. Нормативні положення уряду, державні асигнування на соціальні потреби
повинні були дійти до конкретного адресата, відповідати його потребам і запитам, а іноді й мали бути суттєво
переглянуті, як того потребує практика" [5; с. 188].

Для цього періоду характерна організація спеціальних навчальних закладів для підготовки соціальних
працівників; формування професійної асоціації; прийняття законодавчих актів щодо надання професійній
асоціації офіційних повноважень; розроблення і затвердження етичного кодексу професії.

На третьому етапі відбулося остаточне утвердження інституту соціальної роботи, виокремлення її як виду
діяльності в пріоритетні напрями державної політики, відповідно до цього розвивалася й її правова база.
Особливого значення для її становлення та розвитку набула Загальна декларація прав людини (Хартія прав
людини). Вона була прийнята на третій сесії Генеральної Асамблеї ООН резолюцією 217 А (III) (Міжнародний пакт
про права людини) від 10 грудня 1948 року. Головним автором цього документу був канадець Джон Пітер Хампрей,
якому допомагали Елеонора Рузвельт (США), Рене Кассен (Франція), Пенг-чун Чанг (Китай) і багато інших.
Декларація визначає базові права людини, і поки що цей документ мав тільки статус рекомендації, але на його
підставі були розроблені два обов'язкових законодавчих акти для учасників договору: "Міжнародний пакт про
цивільні і політичні права" і "Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права". Ці документи
стали орієнтирами для урядів держав світової спільноти в їх роботі по розвитку соціальної сфери, проведенню
соціальної роботи [2; с. 28].

З цього часу розпочинається бурхливе закріплення в законодавстві країн основних положень соціальної роботи,
які з часом поступово охоплюють всі сфери діяльності соціальних працівників, різні верстви населення, що
потребують такої допомоги. Як правило, в законодавчих актах знайшли відображення наступні аспекти соціальної
роботи:

юридичний статус соціальних служб, організацій та установ, які займаються соціальною роботою;

кодекси поведінки і стандарти практики;

освітні і кваліфікаційні вимоги до тих, хто стає соціальним працівником;

вимоги до навчальних закладів, які здійснюють підготовку соціальних працівників різного рівня;

реєстрацію (ліцензування) суб'єктів надання соціальної допомоги;

дисциплінарні заходи стосовно порушників професійних стандартів.

| 1 | 2 | 3 |