Фонетика — розділ мовознавства, який вивчає звуковий склад мови.
Голосні звуки
Голосних звуків шість: [а], [о], [у], [и], [і], [е]. Для передавання їх на письмі використовують 10 літер: я, о, у, и, і, е, я, ю, є, ї.
Приголосні звуки
| Сонорні | Дзвінкі | Глухі | |||||||||||||||||||||
| Тверді | в | м | н | л | р | б | д | дж | дз | ж | з | г | Ґ | п | т | ч | ц | ш | с | х | к | ф | |
| М’які | н’ | л’ | р’ | й | д’ | дз’ | з’ | т’ | ц’ | с’ | |||||||||||||
Дзвінкі та глухі приголосні утворюють пари: [б — п], [д — т], тощо (як вони розташовані в таблиці). Не має дзвінкої пари звук [ф].
Літери на позначення всіх сонорних і дзвінких приголосних розташовані в алфавіті до літери о, крім к, глухих — після о, крім р.
Приголосні звуки у певній позиції в слові можуть бути твердими та м’якими або твердими та пом’якшеними.
Приголосні д, т, з, с, л, н, ц, р, якщо далі йдуть ь, і, є, ю, я, стають м’якими (позначаються в транскрипції знаком ‘ ): зорі [зор‘і]у сіль [с‘іл‘], лялька [л‘ал‘ка].
Усі інші приголосні, а саме:
— губні [б, п, в, м, ф]
— шиплячі [ж, ч, ш, дж];
— задньоязикові [ґ, к, х] і гортанний [г];
перед ь ніколи не стоять, а перед і, є, ю, я стають лише пом’якшеними (позначаються в транскрипції знаком ‘):
вітер [в’ітеир], бязь [б'аз'].
Усі м’які приголосні мають тверді відповідники (як подано в таблиці), крім [й], який завжди м’який.
Фонетична транскрипція
- Слово (речення), що транскрибується, береться в квадратні дужки. [музиека ].
- Літери я, ю, є, ї, ь та апостроф у транскрипції не вживаються.
- Подовжені приголосні позначаються двокрапкою: знання [знан:а].
- Усі слова пишуться з малої літери: Одеса [одеса].
- Якщо слово має більше ніж один склад, ставиться наголос.
Алфавіт
Алфавіт — сукупність літер, прийнятих у системі будь-якої мови й розміщених в усталеному порядку.
| Літера | Назва | Літера | Назва | Літера | Назва | Літера | Назва |
|
Аа |
а |
Зз |
зе |
Оо |
0 |
Чч |
че |
|
Бб |
бе |
Ии |
и |
Пп |
пе |
Шш |
ша |
|
Вв |
ве |
Іі |
і |
Рр |
ер |
Щщ |
ща |
|
Гг |
ге |
ї ї |
ї |
Сс |
ес |
Ьь |
м’який знак |
|
Ґґ |
ге |
Й |
йот |
Тт |
те |
Юю |
ю |
|
Дд |
де |
Кк |
ка |
Уу |
У |
Яя |
я |
|
Ее |
е |
Л л |
ел |
Фф |
еф |
||
|
Єє |
є |
М м |
ем |
Хх |
ха | ||
|
Жж |
же |
Нн |
єн |
Цц |
це |
Співвідношення звуків і літер
Більшість літер позначає один звук. Однак в окремих випадках одна літера може позначати два звуки або кілька літер передають один звук.
| Літери | Позначають звуки | Приклади |
|---|---|---|
| ї | завжди два звуки [йі] | їжак [йіжак], від'їзд [відйізд] |
| щ | завжди два звуки [шч] | дощ [дошч], щука [шчука] |
| я, ю, є | Два звуки [йа] [йу] [йе] : - на початку слова - після голосного - після апострофа - після ь |
юнак [йунак] заява [зайава] м'яч [мйач] грильяж [гриел'йаж] |
| один звук [а] [у] [е] і м'якість або пом'якшення попереднього приголосного | сяйво [с'айво] бювет [б'увет] |
|
| буквлсполуки дж, дз | один звук [дж], [дж], якщо належать до однієї морфеми | джміль [джм'іл'] дзьоб [дз'об] |
| два звуки [д] і [ж], [д] і [з], якщо належать до різних морфем | [п'ідзеимел':а] | |
| м'який знак | указує на м'якість попереднього приголосного (не є звуком) | кінь [к'ін'] |
Основні норми вимови (орфоепічні норми)
| Норма літературної вимови | Приклад | |
|---|---|---|
| Голосні | ненаголошені [е], [и] вимовляємо як е, наблиижене до и [ие] | сестра [сеистра], зима [зиема] |
| ненаголошений о вимовляємо як [оу] лише перед складом з наголошеним у або і | кожух [коужух], собі [соубі] | |
| Приголосні | [д], [т], [з], [с], [л], [н], [ц] перед наступним м'яким або пом'якшеним стають м'якими | честь [чест'], цвях [ц'в'ах] |
| дзвінкі приголосні перед глухими та в кінці слів вимовляються дзвінко | стежка [стeжка], гриб [гриб] | |
| оглушення [г] відбувається в словах легко, вогко, нігті, кігті, дьогтю та похідних | [лeхко], [вохко], [піхті] [к'іхті], [д'охту] | |
| глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються дзвінко | вокзал [воґзал], просьба [проз'ба] |
За швидкої вимови в префіксах кінцевий [з] перед глухим приголосним може частково оглушуватися: розклад [розклад] і [рoсклад].
Особливості вимови груп приголосних
| Орфографічний запис | Вимова | Приклад |
|---|---|---|
| -ться |
[ц:а] | живеться [жиевец:а] |
| -шся | [с:а] | журишся [журиес:а] |
| -жці | [зці] | книжці [кнйзці] |
| -шці | [сці] | товаришці [товариесці] |
| -чці | [ц:і] | дочці [доц:і] |
| -тч- | [ч:] | Вітчизна [в'іч: йзна] |
| -тці | [ц:і] | квітці [кв'іц:і] |
| зж- |
[ж:] | зжати [ж.ати] |
Найпоширеніші випадки чергування звуків
| Чергування голосних | Чергування приголосних | ||
|---|---|---|---|
| Звуки, що чергуються | Приклади | Звуки, що чергуються | Приклади |
| е — і | сіль — солі, летіти — політ | г-ж-з | нога — ніжка — нозі |
| е — о |
чернетка — чорний |
х — ш — с | вухо — вушко — у вусі |
| а — о | скакати — скочити | к — ч — ц | рука — ручка — руці |
| е — и | зберу — збирати | д — дж | садити — саджу |
| и — і | сидіти — сісти | т — ч | світити — свічу |
| (нуль звука) | тиждень — тижня, вікон — вікно | губний — губний + л |
ловити — ловлю, графити — графлю |
Уживання у — в, і — й
| Літера | Пишемо | Приклади |
|---|---|---|
| у | між двома приголосними | відпочив у санаторії |
| перед наступними в, ф та звукосполученнями хв, св, те, льв й іншими важкими для вимови звуками, навіть якщо попереднє слово закінчується на голосний | у світі, у Львові | |
| на початку речення | Учителька мило усміхнулася. | |
| між голосними | крига в ополонці | |
| в |
на початку речення перед голосним | В океані рідного народу відкривай духовні острови. |
| якщо попереднє слово закінчується на в, то перед наступним голосним уживаємо прийменник, префікс в, а не у | працював в Уругваї | |
| між двома приголосними | мир і спокій | |
| на початку речення | І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю. | |
| і | при зіставленні або протиставленні понять | червоне і чорне |
| перед словом, що розпочинається на й, я, ю, є, ї | Ольга і Йосип | |
| після паузи (на письмі — розділового знака) | Всім серцем любіть Україну свою — і вічні ми будемо з нею | |
| й | в інших випадках | в інших випадках |
У деяких словах чергування у — в неможливе, бо слово починає змінювати або втрачати лексичне значення: вдача — удача, вправа — управа, Угорщина тощо.
Склад. Наголос
Склад — частина слова, яку вимовляємо одним поштовхом видихуваного повітря (кни-гар-ня, ко-а-лі-цій-ний).
У слові стільки складів, скільки й голосних звуків. Склади бувають відкриті (закінчуються на голосний: кра-ї-на) і закриті (закінчуються на приголосний: ін-вен-тар-ний).
Наголос — виділення силою голосу певного складу в слові. Здебільшого слово має один наголос. В українській мові наголос рухомий (може переміщуватися зі зміною слова: книжка — книжки), вільний (наголошеними можуть бути різні за порядком склади: місяць, життя , огірок).
Деякі слова мають подвійний наголос: байдуже, завжди, корисний, мабуть, помилка, простий, також.
