Означення — другорядний член речення, який указує на ознаку предмета і підпорядкований іменникові, що називає предмет.
Означення має такі диференційні ознаки:
- є другорядним членом речення;
- виражає означальні відношення;
- залежить тільки від іменника;
- виражається у типових випадках прикметниками та іншими словами в прикметниковій функції;
- за прямого порядку слів стоїть перед означуваним іменником;
- з означуваним іменником з’єднується підрядним зв’язком — узгодженням.
Означення, на відміну від головних членів речення, не створює в реченні своєї синтаксичної групи, воно завжди виступає залежним: У нашого хлоп ятонька блакитні оченятонька, волоссячко м ‘якесеньке, а личенько білесеньке (О. Олесь).
За характером синтаксичного зв’язку з означуваним словом означення поділяються на узгоджені й неу згоджені: Козацькі могили високі — незгаслі вулкани Вкраїни (І. Драч); Над доріжкою з асфальту дві берізки обнялись (В. Сосюра).
Узгоджене означення поєднується з означуваним словом граматичним зв’язком узгодження: 3 кожної гілочки на калині звисають важкі червоні грона (Б. Харчук); О, як змінився луг осінній, вночі прилинув перший сніг, упав, мов біле шумовиння, од вітру хвилями застиг(В. Ткаченко).
Узгоджене означення здебільшого виражається прикметниками і дієприкметниками, а також числівниками, займенниками: У них у мріях стільки сонця і ще не співаних пісень, що пломінкий, жаркий вогонь цей ще не один освітить день (Ю. Петренко); Була третя година (О. Іваненко).
Неузгоджене означення поєднується з означуваним словом зв’язком керування або прилягання: У цих садах, в сонатах солов «їв він чує тихі кроки браконьєра (Л. Костенко); Великій меті — освічувати народ, піднімати його з віковічної темряви — служив і Шевченків талант художника (3 журн.).
Неузгоджені означення виражаються іменниками у формі непрямих відмінків з прийменниками чи без них (гурт дітей, виводок каченят, хлопець без вусів, сосна на кручі); інфінітивом (бажання вчити, мрія побачити); прислівником (дорога направо), дієприслівником (читання лежачи).
Іменники, які виступають означеннями, втрачають значення предметності й виражають ознаку іншого предмета. У таких випадках вони можуть виражати:
- належність (родовий належності: подарунок сестри, тобто сестрин; вулиці міста, хата батька);
- ознаку за матеріалом (родовий внутрішньої ознаки: квіти з паперу, човен з дерева, тобто дерев яний);
- ознаку за призначенням (родовий ознаки: вагон для дітей, тобто дитячий, павільйон для відпочинку, приладдя для письма);
- ознаку за місцем розташування предмета (місцевий зовнішньої ознаки: табір у лісі, тобто лісовий; вогні на морі;)
- ознаку за об’єктом піклування (піклування про дітей);
- ознаку за напрямом (знахідний зовнішньої ознаки: шлях в Україну, двері до кімнати);
- зовнішню чи внутрішню ознаку предмета (родовий ознаки: дівчина з карими очима, тобто кароока; дитина п яти років, людина лагідної вдачі).
Існує особливий вид означення — прикладка.
