Прикладка — означення, виражене іменником чи іншою субстантивованою частиною мови, узгоджене з означуваним словом у відмінку.
Прикладка характеризується такими властивостями:
- є різновидом означення;
- вказуючи на ознаку предмета, дає йому нову назву;
- виражається іменником;
- може стояти перед і після означуваного слова;
- найчастіше узгоджується з означуваним словом у відмінку: Пристрибала до ялинки тиха білка-сіроспинка… (Т. Коломієць); Вересень-місяць добре ґаздує, а місяць жовтень мряку розвіє, в лісах, в садочках лист пожовтіє (М. Підгірянка); Біга зайчик-скакунець, в затишок тікає. А зима на помелі зайця доганяє (О. Олесь).
Найхарактернішими для прикладки є дві ознаки: семантична (прикладка дає предмету іншу назву) і граматична (прикладка виражається іменником): Завітала тиша до діброви, гріються обвітрені дубки. Липнуть пахощі міцні смолові — розімліли сосни-близнюки (В. Ткаченко).
Прикладка може означати соціальну належність, вік, національність, професію, власну географічну назву, умовні назви організацій, якість або властивість предмета: Нахил до науки, терпимість до ворогів, яскрава талановитість, логічність в думках — це звичайна прикмета освіченого українця-письменника ХVII віку (І. Огієнко); Бійцям-братам, як щирий знак привіту, мале дівча в худих своїх руках принесла жмутик вересневий цвіту, який розцвів на галицьких полях (М. Бажан); Дуба-велетня я чую мову, він — сама історія жива (О. Ющенко).
Прикладка зазвичай виражається одним словом або сполученням слів: дівчина-герой, огонь-сльоза, газета «Вільна Україна».
Прикладки можуть писатися окремо й через дефіс з означуваним словом, що залежить від семантики поєднуваних елі в.
Дефіс ставиться:
- якщо означуване слово й прикладка є загальними назвами: учит ель-фізик, жінка-вихователь;
- якщо означуване слово стоїть після прикладки, вираженої власною ознакою: Київ-місто, Дніпро-ріка;
- якщо іменник, що має атрибутивне (означальне) значення, виступає в ролі прикладки у постпозиції: вовк-жаднюга, дівчина-красуня, хлопець-богатир.
Якщо прикладка входить до складу терміна, вона втрачає атрибутивне значення, перетворюючи словосполучення на складний іменник, який пишеться через дефіс: гриб-паразит, заєць-русак, льон-довгунець.
Дефіс не ставиться:
- якщо прикладка, власна назва, знаходиться в постпозиції до означуваного іменника: Місто Київ, ріка Дніпро;
- якщо прикладкою виступає видова назва: трава звіробій (за зворотного порядку слів дефіс ставиться: звіробій-трава).
Прикладки — індивідуальні назви заводів, фабрик, пароплавів, організацій, підприємств, наукових праць, літературних творів, газет, журналів, кінофільмів тощо — пишуться з великої літери і в лапках: газета «Слово», швейна фабрика «Дитячий одяг», опера «Запорожець за Дунаєм», табір «Орлятко», санаторій «Україна».
