ПРИСЛІВНИК

Прислівник — самостійна незмінювана частина мови, що виражає 0знаку дії, стану, ознаку іншої ознаки або предмета і відповідає на питання як? де? куди? звідки? коли? чому? (швидко виконувати, увечері повертатися, дуже веселий, кава по-турецьки).

Синтаксична роль. У реченні прислівник виступає найчастіше обста­виною (Мова завжди живе поряд з піснею), рідше — присудком (На серці сумно), означенням (Каву по-віденьськи готують з молоком).

Розряди прислівників за значенням

Ступені порівняння прислівників

Ступені порівняння можуть утворювати прислівники на -о, -е, які є похідними від якісних прикметників. Форми ступенів порівняння прислівників утворюються так само, як і в прикметників: гучно — гучніше, більш гучно, найгучніше, найбільш гучно, якнайгучніше, щонайгучніше.

За творення форм ступенів порівняння прислівників відбуваються ті німі зміни приголосних, що і в прикметниках: високо — вище, вузько — вужче, глибоко — глибше.

Правопис прислівників

Разом пишуться прислівники
утворені сполученням прийменників з імен­никами, прикметника­ми, числівниками, займенниками, прислівниками	утворені сполу­ченням кількох прийменників із будь-якою частиною мови	утворені з кількох основ (з прийменни­ком чи без)	утворені приєд­нанням часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- до різних час­тин мови
насміх, востаннє, третє, заодно, позавчора, передусім	навздогін, на­вкруги, завтовш­ки, знадвору, спідлоба	нашвидкуруч, мимохідь, горі­лиць, натще­серце	абиколи, ані­трохи, дедалі, щосили, якомога

Зауважте! Частка що після прислівника пишеться окремо: тільки що, дарма що, поки що.

Прислівники треба відрізняти від однозвучних сполучень приймен­ника з іменником, прикметником, числівником тощо: вивчити вірш на­пам’ять — подарувати картину на пам’ять; повторити питання вдруге — визирнути в друге вікно.

Через дефіс пишуться прислівники
И префіксом по- і суфіксами -е, -и, -ому, -ему (-ему)	3 частками казна-, хтозна-, бозна-, будь-, -небудь, -таки, -от	Утворені повторенням однакових, синоніміч­них чи антонімічних слів
по-перше, по-нашому, по-східному, по-вірмен-ськи, а також прислів­ник по-латині	казна-коли, бозна-де, будь-як, як-небудь	ледве-ледве, десь-інде, тишком-нишком, часто-густо, не сьогодні-завтра, з діда-прадіда

Зауважте! Запам’ятайте: будь-що-будь, віч-на-віч, всього-на-всього_} де-не-де, коли-не-коли, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як.

Прислівникові сполуки, утворені поєднанням однакових повнознач­них слів у різних відмінкових формах, пишуться окремо: кінець кінцем_} сама самотою, одним одна, з року в рік, день у день.

Окремо пишуться прислівники (прислівникові сполуки)
утворені сполученням прийменника з іменником, частини яких зберігають відносну самостійність значення (між ними часто можна вставити означення)	утворені сполученням прийменника з при­кметником чоловічого роду або прийменника по зі збірним числів­ником	утворені сполучен­ням двох іменників і одного чи двох прийменників
без відома, до смаку, в ногу, в обмін, на щастя	в цілому, в основному, по двоє, по десятеро	час від часу, з ранку до вечора, день у день, раз у раз

Літера и пишеться в кінці прислівників після г, к, х (навкруги, зав’ вишки, верхи), після к, ч у прислівниках з префіксом по- (по-болгарськи, по-вовчи) і в кінці прислівників безвісти, почасти, восени.

Літера і пишеться в кінці прислівників після літер на позначення м’яких і пом’якшених приголосних: тричі, вранці, вповні.