Василь Симоненко
(1935-1963)
Поет-шістдесятник
«витязь молодої української поезії»
Народився 8 січня 1935р. у с. Біївцях на Полтавщині в селянській родині.
У три роки почав опановувати грамоту, у п’ять написав першого віршика.
Після закінчення десятирічки у с. Тарандиці протягом 1952-1957рр. навчався на факультеті журналістики Київського державного університету.
Після закінчення навчання одружується на черкащанці Людмилі Півторадня.
Працює журналістом у редакції газет «Черкаська правда» й «Молодь Черкащини».
На початку 60-х стає активним членом Клубу творчої молоді. Потрапляє під нагляд КДБ.
1962р. з’являється його перша збірка «Тиша і грім».
Улітку 1962р. міліціонери заарештували та жорстоко побили його. Відмовлялися друкувати твори, друзі відвернулися.
Восени 1962р. починає щоденник «Окрайці думок».
На початку вересня 1963р. ліг у лікарню із раком нирок.
У ніч з 13 на 14 грудня 1963р. помер.
Творчість:
- перша збірка «Тиша і грім»
- цикл «Мандрівка по цвинтарю»
- цикл «Заячий дріб»
- оповідання «Вино з троянд»
- оповідання «Кукурікали півні на рушниках»
- оповідання «Весілля Опанаса Кровки»
- казка «Подорож у країну Навпаки»
- казка «Цар Плаксій і Лоскотон»
- щоденник «Окрайці думок»
- посмертна збірка «Земне тяжіння»
