Заказ 2335/2 Інформаційне суспільство
Вторая работа из двух
Тема: Інформаційна економіка, інтелектуальний капітал і інформація як джерела багатства і провідний ресурс
інформаційного суспільства.Зміст
Вступ
Інформаційні технології кардинально змінюють обличчя сучасного суспільства. Проте, особливо вони ефективні у
сфері матеріального виробництва. Сьогодні відбувається переоцінка багатьох цінностей – від духовно-культурних
до матеріально-економічних, перехід від нестримного прагнення кількісних показників економічного розвитку до
поліпшення якості життя, стійкого розвитку і екологічної безпеки, поступові зрушення від випуску масової
стандартної продукції до виробництва індивідуальних товарів і послуг для особистого споживання,
інтелектуального продукту, до створення науково-технічних комплексів за рахунок скорочення частки проміжного
продукту паливно-сировинних галузей.
Процеси, що тривають сьогодні ще мало вивченні і тим більш, нам важко передбачити, які вони можуть принести
наслідки для людства. З цього приводу існує різноманітний спектр думок – від перебільшено схвальних до різко
негативних. Зрозуміло одне, суспільство і людина змінюються під впливом інформаційних технологій, а результати
цих змін, в першу чергу, спостерігаються в економічному житті соціуму.
1. Інформаційна економіка
Термін „інформаційна економіка” (Information economy) з’явився у 1970-80-ті роки, коли їм почали позначати
економіку, в котрій більша частина ВВП забезпечується діяльністю з виробництва, обробки, зберігання і
розповсюдження інформації і знань, і більше половини зайнятих приймають участь в цій діяльності.
Концепція інформаційної економіки характерна для тих прогнозів інформаційного суспільства, в яких акцент
зосереджується на провідній ролі електронно-інформаційних технічних засобів зв’язку в розвитку всіх основних
сфер економіки. При цьому сама інформація ототожнюється з товарною продукцією і досліджується здебільшого за
допомогою статистичних методів.
В таких умовах інформаційною економікою вважається такий стан суспільного виробництва, в якій більша частка
валового внутрішнього продукту забезпечена діяльністю з виробництва, обробки, зберігання і розповсюдження
інформації та знань, причому в цій діяльності бере участь більш ніж половина зайнятих
Голобуцький О.П., Шевчук О.Б. Електронний уряд / Інститут Інформаційного суспільства. К., ЗАТ "Атлант UMS",
2002. с. 87..
Близькі за значенням до поняття „інформаційна економіка” терміни, які також дуже часто зустрічають в аналізах
західних науковців: філософів-футурологів, економістів, політиків – „економіка, що створена на засадах
знань”, „електронна економіка”, „цифрова економіка”, „мережева економіка”.
Економіка, що створена на засадах знань (Knowledge economy) –економіка, в котрій більшу частину валового
внутрішнього продукту (ВВП) забезпечено діяльністю з виробництва, обробки, зберігання і розповсюдження
інформації і знань.
Електронна економіка (e-Economy) – 1) в широкому розумінні: економіка, заснована на широкому використанні
інформації, знань і ІТ. 2) у вузькому розумінні: економіка, що базується на мережевих технологіях і моделях
“бізнес-бізнес” і “бізнес-споживач”.
Цифрова економіка (Digital economy) – економіка, яка здійснюється за допомогою цифрових телекомунікацій.
Мережева економіка (Networked economy) – економіка, що здійснюється за допомогою електронних мереж. Основа
мережевої економіки – мережеві організації. Також під мереженою економікою розуміють і середовище, в якому
будь-яка компанія чи індивід, що знаходиться в будь-якому пункті економічної системи, можуть контактувати
легко і з мінімальними витратами з будь-якою іншою компанією чи індивідом з приводу спільної праці, торгівлі,
обміну ідеями або ноу-хау, або ж просто для «задоволення».
Як бачимо, ці визначення дуже близькі за своїм змістом, і з них випливає, що головним фактором, що визначає
інформаційну економіку є інформаційні технології, які стають серцевиною процесів, що тривають у інформаційному
суспільстві, в тому числі – в його економічній сфері.
Інформаційні технології (ІТ) – сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів,
інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в
інтересах її користувачів.
Необхідність формування інформаційних технологій якраз і викликана, перш за все, розвитком матеріального
виробництва: збільшенням кількості використовуваної у виробничому процесі інформації, її якісними змінами –
вимогами точності, адекватності інформації, необхідністю швидкого отримання необхідної інформації, її
трансформацією в придатну для виробничого застосування форму, підвищенням гнучкості ухвалення технологічних
рішень, їх зміною у зв'язку із зміною умов, збільшенням технологічних швидкостей, що вимагають контролю і
управління.
Формування інформаційних технологій крім чисто виробничо-технологічних причин викликане певними соціальними
чинниками: необхідністю управління ТНК і крупними фірмами і банками, зростанням мобільності соціальних змін і
необхідністю адекватної реакції на них, збільшенням всіх видів соціальних швидкостей, що вимагають контролю і
управління, зростанням інтенсивністю спілкування, необхідністю створення засобів для зберігання суспільної і
індивідуальної пам'яті, крахом тоталітарних режимів і встановленням демократичних форм правління.
Інформаційна технологія володіє інтегруючою властивістю по відношенню до всієї решти технологій і до наукового
знання. Вона є найважливішим засобом реалізації формального синтезу. Особлива роль відводиться інформаційній
технології в структурній перебудові економіки на користь наукоємної. Це пояснюється не тільки тим, що всі
вхідні в цей комплекс галузі самі по собі наукоємні, але і тим, що інформаційна технологія переводить частково
або повністю інші галузі господарства в категорію наукоємних, направляючи їх по шляху автоматизації. Потрібно
врахувати і те, що інформаційна технологія має працезберігаючий характер і сама створює засоби для своєї
еволюції. Формування системи, що саморозвивається, – одне з найважливіших досягнень у області інформаційної
технології. Найважливіше значення цієї технології полягає у тому, що вона відкриває перспективу
науково-технічного прогресу без подальшої матеріало-енергетичної експансії, що має велике екологічне значення.
Видатний представник теорії інформаційного суспільства Елвін Тоффлер при розгляді розвитку суспільства як
“зміну ступенів” пов’язує його становлення з домінуванням “четвертого”, інформаційного сектору економіки, який
йде після сільського господарства, промисловості та економікою послуг. При цьому він стверджує, що „капітал і
праця, які є основою індустріального суспільства, поступаються місцем інформації та знанню у сучасному
суспільстві”
Тоффлер Елвін. Третя Хвиля / А. Євса (пер. з англ.). К., Видавничий дім "Всесвіт", 2000. с. 114..
Традиційним корпораціям Тоффлер протиставляє “малі” економічні форми – індивідуальну діяльність на дому, так
званий ”електронний котедж”.
Електронний котедж – це офіс на дому, де зосереджені засоби інформаційної технології: комп’ютер, телевізор,
телефон, мається супутникове телебачення, мобільний зв’язок, офісна техніка. Працівник отримує замовлення на
дом, виконує його за допомогою комп’ютерних засобів і через мережу Інтернет відправляє замовнику. Через Мережу
він же поповнює свій грошовий рахунок, оплачує послуги, замовляє товари та продукти на дом. Якщо про такий
котедж Тоффлер в у середині ХХ століття лише мріяв, то на межі наших часів, вони вже є реальністю. Також вони
