Заказ 1687. Основи медичних знань
Активне довголіттяЗміст
Вступ
Довголіття – це проблема, яка здавна турбує людство. Напевно, з того часу, як з'явилася людина, розпочалися
спроби пошуків подовження життя. На жаль, вік людського індивіда не безмежний. Природа відводить йому тільки
певну кількість десятків років, яка з незначними відхиленнями є майже однаковою у всіх людей.
Філософія нашого існування полягає в тому, що у молодому віці ми не замислюємося над тим, яким коротким є наш
вік, і тільки в старості з'ясовується, що є велика різниця скільки прожити років – 70, 80 або 90. Перше
розуміння нетривалості свого життя на землі приходиться десь на сорокарічний – п’ятдесятирічний вік, коли
починають турбувати перші серйозні хвороби. Саме на цей період приходиться пік боротьби людини за своє
довголіття – здійснення активних мір з продовження життя, так зване "активне довголіття". Люди похилого віку
розуміють, що простою відмовою від шкідливих звичок не можливо продовжити собі віку і використовують для
цього, крім того, і більш радикальні міри – активні заходи з оздоровлення: гімнастику, лікувальні вправи,
спеціальні дієти, прийом фітопрепаратів та ін.
Дослідження вчених показали, що якщо б такі зусилля для продовження життя людина почала прикладати ще в
молодості, то це б надало значних можливостей для продовження свого віку в подальшому. Тому прийоми та методи
активного довголіття є актуальними для всіх вікових груп людей і ознайомлення з ними надасть користі для
розробки власних методик довголіття.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОВГОЛІТТЯ
Сучасний тлумачний словник дає таке формулювання: "Довголіття – це тривале життя". Більш точного визначення
надає медична енциклопедія: "Довголіття – тривалість життя вище середнього терміну життя живої істоти
(рослина, тварина, людина)" [11; с. 224]. Термін "довголіття" часто застосовується в науках, що досліджують
закономірності відтворення населення – демографії, геронтології (досліджує закономірності процесів
старіння), при розробці методів по збільшення тривалості життя.
Іншими словами, довголіття означає "довге життя", особливо коли це торкається життя, що триває довше, ніж
звичайне. По розрахунках деяких учених, середня видова тривалість життя людини складає 95 ± 2 роки
(біологічний вік). Проте, гранична можлива (документально встановлена) тривалість життя людини досягає 150 –
160 років. Відповідно до цього, довголіттям можна вважати такий термін життя, що перебільшує середній рівень
та наближується до граничного.
Найбільш відомими довгожителями за всю історію людства вважаються: Гіпарх Нікейський (бл. 190 до н. е. –
бл. 120 до н. е.), філософ Демокрит (бл. 470/460 – бл. 370/360 до н. е.), що прожив 109 літ, Ксенофан
(бл.570/565 – бл. 475/470 до н. е.), англієць Томас Пар – прожив 152 роки (1483 – 1635), Шіралі Муслімов
(СРСР) – прожив 168 років – з 1805 по 1973.
За даними відомого демографа Б. Урланіса, середньою межею життя сучасної людини є вік 86 (для чоловіків) 88
(для жінок) років. Багато учених виказують думку, що біологічна тривалість життя в майбутньому може
збільшитися до 120 – 150 років. Але щоб цього добитися, "необхідно подолати цілий ряд бар'єрів отримати
перемогу над атеросклерозом, онкологічними, вірусними захворюваннями, розгадати фізіологічні, клітинні і
генетичні механізми старіння і, головне, навчитися управляти ними" [1; с. 85].
Сучасні дослідження показують, що в різних країнах є різною середня тривалість життя. При цьому головними
факторами, що обумовлюють довголіття вчені визначають: рівень добробуту в країні, степінь розвиненості
медицини та доступність медичних послуг для населення, традиційні для населення форми праці, відпочинку,
харчування. Так, наприклад, середня тривалість життя в деяких країнах є наступною: Японія – 83 роки, Ісландія
– 82 роки, Австралія – 81 рік, Німеччина – 79 років, Велика Британія – 79 років, США – 78 років, Куба – 77
років, Болгарія – 73 роки, Росія – 67 років, Україна – 65 років, Ірак – 61 рік, Ботсвана – 34 роки [7; с.
98].
На тривалість довголіття значний вплив здійснює процес старіння людини. Старіння організму є біологічним
явищем, воно розвивається поступово, але особливо помітним стає приблизно в 65 – 70 років. Старіння може бути
нормальним, тобто процесом, що поволі розвивається, а може бути і дуже швидким, передчасним (в цьому випадку
говорять, що людина здала на очах) це вже процес патологічний. І задача науки, а також практичної медицини
визначити ті умови, які дозволяють людині жити довго, і з'ясувати причини передчасного старіння. Учені
висунули близько 300 різних теорій старіння. Видатні уми людства, серед них Аристотель, Гіппократ, Бекон і
інші, присвятили їх розробці багато років.
Одну з перших, досить обґрунтованих експериментально наукових теорій висунув на рубежі XIX і XX століть
російський вчений І. І. Мечников (1845 – 1916). Однієї з основних причин старіння він вважав отруєння
організму особливими отрутами – токсинами, продуктами гнильного розпаду, що відбувається в кишечнику.
Токсини (отрути), всмоктуючись в кров, викликають отруєння організму. Хронічна інтоксикація (отруєння)
сприяє старінню. Учений запропонував вводити в організм молочнокислі бактерії, що ослабляють гнильні процеси
в товстому кишечнику. Він радив вживати в їжу якомога більше кислого молока, пояснюючи це тим, що молоко,
заквашене на болгарській паличці, очищає кишечник, а отже, і весь організм від отруйливих речовин.
Експериментальні і клінічні спостереження, проведені самим І. І. Мечниковим і його учнями на існуючому у той
час науковому рівні, підтвердили багато положень цієї теорії, що затверджувала, зокрема, і шкідливість дії
на організм отрут, що поступають ззовні: алкоголю, нікотину, солей важких металів та ін.
Однак, дослідження, які були проведені вже в 20-30-і роки ХХ сторіччя, показали, що роль кишкової мікрофлори
як головного чинника в розвитку процесів старіння була декілька перебільшена. Але це нітрохи не поменшує
заслуг І.І. Мечникова в розробці теорії старіння. Його праці з'явилися могутнім стимулом до подальшого
вивчення цієї проблеми.
Багато гіпотез ученого одержали розвиток, і сьогодні у медиків немає ніякого сумніву у тому, що токсичні
речовини, що викликають забруднення навколишнього середовища і потрапляють в харчові продукти, воду, повітря,
а потім всередину організму, можуть викликати передчасне старіння. Не втратила свого значення і висунута
Мечниковим теорія самоотруєння організму.
Знайшла підтвердження і інша теорія старіння, розроблена відомим російським фізіологом академіком І. П.
Павловим, його учнями і послідовниками. Згідно цієї теорії, нервова система регулює всі процеси в людському
організмі, надаючи тим самим вирішальну дію на обмін речовин, синтез білка, окислювальні і енергетичні
процеси. Іншими словами, інтенсивність старіння визначається станом нервової системи.
У будь-якому разі дослідження науковців приводять до висновку про те, що людина повинна дбайливіше відноситися
до свого організму, захищати його від шкідливих зовнішніх дій: радіації, токсичних речовин, що утворюються при
курінні, прийомі алкоголю, від дії промислових викидів, попереджати і лікувати хвороби, прагнути уникати
екстремальних температурних дій, різких порушень в харчуванні.
Радянський геронтолог І. А. Аршавський висунув ще одну теорію і довів, що тривалість життя у величезній
степені залежить від фізичної активності, яка, на його думку, є могутнім чинником, регулюючим рівень обміну
речовин. Яскраве підтвердження цьому ми знаходимо в світі тварин. Вчені пропонують порівняти наступні дані:
малорухливі кролики живуть 4-6 років, а дикі зайцы10-12 років, домашня малорухлива свиня живе 15 років, а
дикий кабан в два рази більше 30 років. З цього виходить висновок, що рухова м'язова активність є для
організму могутнім стимулятором процесів відновлення. Теорія І. А. Аршавського підводить нас до думки про те,
що рухова активність необхідна для продовження життя, для підтримки здоров'я, оскільки фізичні навантаження
покращують кровопостачання і обмін речовин в різних тканинах, тренують нервову і ендокринну системи.
Теорія, розроблена І. А. Аршавським, указує реальні шляхи, що ведуть до збільшення тривалості життя. До речі,
