Реклама




Счетчики

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Referatmarket.Org.Ua!

Тема: «Аналіз психологічних ідей у творах Франка і Драгоманова» (ID:33098)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
Скачать работу..
Объем работы:       9 стр.
Размер в архиве:   43 кб.
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |

Заказ 1490. Психология


Аналіз психологічних ідей у творах Франка і ДрагомановаЗміст






Вступ


Актуальність теми дослідження пов’язана з тими процесами, що сьогодні відбуваються в світовій психологічній
науці. Їх основу складає те, що значна кількість психологів стверджує про наявність кризи сучасної психології
і для цього пропонують повернутися до моменту становлення цієї науки з метою переосмислення та зміни її
предмету дослідження.

Існуюча думка про сьогоднішню психологію як ту, що знаходиться в кризі інколи зустрічає заперечення:
затверджується, що вона інтенсивно розвивається як академічна наука, про що свідчать тисячі томів монографій,
сотні наукових журналів, численні конференції, симпозіуми і конгреси і т.п. Як практично орієнтована область
знання психологія затребувана соціумом, а послуги психологів добре оплачуються. Таким чином, є продукція і
затребуваність, тому слід уточнити: коли психологи говорять про кризу – йдеться саме про наукову психологію
кінця ХХ – початку ХХІ століття.

Як будь-яка наука, що покликана адекватно пояснювати свій предмет, психологія претендує на створення теорії
психічного. І, будучи чесною перед собою, вона визнає: моделі, які вона продукує, поки вельми далекі від того,
щоб дати несуперечливу картину психічному життю людини у всій її повноті і складності. Якщо виявляється, що
наука її спрощує, піддає редукції, зводить до якихось приватних проявів, то саме ця обставина і примушує
говорити про наявність кризи в психології. У цьому значенні не підлягає сумніву криза сучасної психології,
навіть враховуючи досягнення і напрацювання у всіх її областях і галузях. Крім того, фіксація кризи є
додатковим стимулом, що коректує напрям розвитку наукової психології.

Одним із доказів кризи психологічної науки є те, що науковцями практично не досліджується такі феномени
психічного життя людини як творчість і духовність. І хоч вони й представляють об'єкт для психологічного
дослідження (що природно і тривіально), але і творчість (і особливо духовність) є істотною проблемою для
психології, причому таку проблему, яку в сучасних умовах вирішити надзвичайно непросто: насправді в рамках
традиційної загальної психології для духовності "місця" взагалі не передбачено, а творчість зводиться
найчастіше до елементарної "нетривіальності" в ухваленні того або іншого рішення. На наш погляд, це означає, в
першу чергу, слабкість загальної психології.

Проблема дослідження цих феноменів базується на розумінні того, що загальна психологія повинна забезпечувати
"робочі простори" для вивчення основних психологічних проблем. І, якщо, скажімо, духовність взагалі не
передбачена як "вимірювання" психічних явищ, то це, в першу чергу, проблема того навчання, яке виступає як
загальна психологія, тобто тієї концепції, яка створює дослідницькі простори і способи розуміння психічного в
цілому і його окремих проявів, зокрема.

Найбільш радикальним вирішенням даної проблеми стало би повернення до джерел, витоків наукової психології, що
постала як наука в сучасному розумінні цього слова у другій половині ХІХ століття – саме тоді відбувся поворот
до фізіологічного, матеріалістичного оцінювання психічних явищ, заклалися основи добування „позитивного”
знання, в яких не було місця для такого „незручного” об’єкта досліджень як духовність і творчість. І якщо
деякі науковці (особливо російські) пропонують повернутися до робіт Л. Виготського, К. Юнга з метою
переосмислення шляхів розвитку психології, то для українського дослідника вкрай важливо проаналізувати твори
вітчизняних мислителів, що жили і діяли наприкінці ХІХ – початку ХХ століття, тобто саме тоді, як вважається,
відбулося становлення сучасної, емпіричної психології.

Найбільш характерним для українського наукового простору того історичного періоду було відсутність
професіональних психологів, спеціалістів, які б цілеспрямовано займалися розробкою проблем, що турбували б
світову психологічну спільноту. По-перше, це пояснювалося відсутністю достатньої конституалізації психології
як науки взагалі. А по друге, Україна, що була роздерта між двома імперіями, не мала можливості мати власну
національну наукову базу. Окремими питаннями психології, відображенням душевного життя людей в значній
степені займалися українські письменники, публіцисти, філософи, мислителі – всі передові люди того часу,
особливе місце серед яких займають постаті М.П. Драгоманова і І.Я. Франка. Вони не були професійними
психологами, однак ними аналізувалися та осмислювалися всі тогочасні новітні ідеї і досягнення наукової думки
щодо розв’язування проблем внутрішнього світу людського індивіда. Це знаходило відображення в їх роботах, які
уявляли собою не тільки своєрідну інтерпретацію і еволюцію існуючих психологічних теорій, а й містили свої
шляхи і способи пізнання психології людини.

Дослідженню творчої спадщини М.П. Драгоманова і І.Я. Франка присвячено багато монографій і розвідок як
сучасних вчених, так і науковців минулого. Основним змістом аналізу робіт Драгоманова була його політична,
публіцистична та історична діяльність. Першими дослідниками його літературно-публіцистичної діяльності стали
його сучасники, більш молодші товариші та однодумці письменника: Б.О. Кістяківський, М.І. Павлик,
І.Я. Франко. За радянських часів значний вклад в осмислення спадщини Драгоманова внесли М.П. Возняк,
С.В. Глушко, Г.К.  Житецький, Р.П. Іванова, В.Л. Лукеренко, В.О. Міяковський, В.Г. Сарбей, В.Г. Сокуренко. В
сучасній Україні відомими є роботи Т.Г. Андрусяка, В.А. Довгича, А.М. Катренка, А.М. Круглашова, О.Ф. Скакуна,
П.М. Федченка.

І.Я. Франко, на відміну від М.П. Драгоманова, відомий також значними напрацюваннями в області художньої
літератури, що до досліджень творчості Франка як суспільно-політичного діяча додало значну кількість робіт
літературознавчого та мистецтвознавчого змісту. Ще за життя Франка його праці були піддані аналізу та оцінці
з боку сучасників (М. Мочульський, М. Коцюбинський, А. Крушельницький, М. Євшан, С. Єфремов, С. Петлюра та
ін.). За радянських часів Франкова художня проза і поезія висвітлювалась в публікаціях О. Білецького,
О. Бойко, Б. Бунчука, П. Волинського, І. Денисюка, М. Зерова, Є. Кирилюка, Р. Кирчіва, Ю. Кобилецького,
І. Ковалика, Л. Міщенко, О. Мороза, А. Музички, М. Рильського, Г. Сидоренко, А. Скоця, М.Сулими,
П. Филиповича, З. Франко, С. Шаховського, Я. Яреми.

За незалежну Україну творчість Франка стала об’єктом ґрунтовних різноаспектних студій (праці Л. Бондар, Р.
Голода, З. Гузара, Т. Гундорової, Б. Кир’янчука, М. Легкого, Т. Пастуха, Б. Тихолоза, М. Ткачука та інших).
Проблеми художнього психологізму, що стали предметом аналізу в дисертації, досліджували на матеріалі прози
чи окремого твору Франка З. Гузар, Ж.Букетова, І.Папуша, М. Ткачук, А. Журбенко, Б. Кир’янчук, Т. Митрик, І.
Приходько, О. Хрущ та інші.

Однак, при всій різноманітності аналізу творів наших славетних письменників минулого, недостатня увага
приділялась загальному аналізу їх робот з точки зору психологічної науки. Автори, висвітлюючи окремі аспекти
внутрішнього світу людини, що мали місце в різних творах письменників, практично не приділяли уваги оцінці їх
спадщини з точки зору методологічної основи для майбутніх досліджень психології. Тому метою даної роботи є
вивчення й аналіз творів М.П. Драгоманова і І.Я. Франка з точки зору психологічної науки, дослідження їх ідей,
які б могли дати певний матеріал для осмислення шляхів розвитку психології.

Об’єктом дослідження при цьому виступають всі твори М.П. Драгоманова і І.Я. Франка, що написані ними в період
свого становлення та наукової діяльності. Предметом дослідження – психологічні ідеї даних авторів в усіх їх
різноманітності та зв’язку.

На досягнення мети дослідження спрямовані наступні завдання:

– виявити методологічні основи, на яких базується психологічний світогляд М.П. Драгоманова і І.Я. Франка;

– проаналізувати ідеї даних авторів стосовно педагогічної психології, виховання і формування особистості;

– узагальнити підхід письменників до проблем психології мас, етнопсихології, психології народів.

Методи дослідження. Універсальний характер творчості М.П. Драгоманова і І.Я. Франка вимагає різноманітних
дослідницьких підходів, допоміжних методик аналізу і інтерпретації тексту їх творів. Тому в дослідженні
використовується широкий спектр методологічних тактик, зокрема системний, порівняльно- та
культурно-історичний, біографічний, типологічний, психологічний методи.


Розділ І.

| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 |