Заказ 3500. Соціальна психологія
Тема курсової: Агресивна поведінка безробітних в процесі пошуку роботи
Зміст
ВСТУП
Актуальність дослідження. Безробіття нині є чи не найгострішою соціально-економічною проблемою, котра
потребує першочергового вирішення, позаяк вона, ця проблема, викликає негативні психологічні зміни
особистості. Такі зрушення на пізніх стадіях призводять до розвитку соматичних захворювань і девіантної
поведінки. В подальшому це може призвести до безповоротних наслідків, які не можуть не позначитися й на цілій
нації. Особливо великою небезпекою в суспільстві викликає підвищена агресія людей, а особливо безробітних, що
стала однією з відмітних ознак сучасного кризового суспільства. Через надмірну агресивність погіршується
самопочуття індивіда, змінюється його відношення до оточуючих, а в цілому це призводить до загострення
суспільних відносин в масштабі країни.
Агресія як прояв поведінки особистості неодноразово розглядалася в рамках наукових, а особливо – психологічних
досліджень. Завдяки цьому накопичився великий досвід у вивченні агресивної поведінки людини в суспільстві.
Теоретичні положення агресії розглядалися в рамках інстинктивістського (З. Фрейд, К. Лоренц), біологічного
(В. Гесс, Р. Джекобс, С. Меднік, Д. Олдс), фрустраційного (Дж. Доллард, Н. Міллер), когнітивного
(Л. Берковіц, Л. Ерон, Д. Зілманн, Л. Х’юсманн), соціального (А. Бандура, А. Басс, Р. Берон, Д. Річардсон,
Б. Крейхі) підходів, кожний з яких подає своє трактування даного явища.
В останнє десятиріччя в рамках соціальної психології явище агресії розглядалося українськими вченими: О.Ю.
Дроздовим, І.С. Мазохою, А.Е. Мелоян, З.В. Спринською, Є.В. Тополовим, С.П. Третьяковим, І.С. Федухом та ін.
Однак, при цьому дослідженню підлягали або групи молоді: діти, школярі, студенти, або працюючі особи.
Певний внесок зробили українські вчені в дослідження психологічних особливостей особистості безробітного.
Наукові пошуки в цьому напрямі вели українські психологи М.О. Голубєва, О.В. Киричук, С.П. Кравчук, О.Л.
Макаренко, Ю.О. Павлов, О.В. Підгорна. Втім у своїх дослідженнях вони не приділили достатньої уваги саме
агресії безробітних та їх агресивності.
Відсутність достатньої теоретичної бази щодо вивчення агресивної поведінки безробітних обумовило вибір теми
нашого дослідження: "Агресивна поведінка безробітних в процесі пошуку роботи".
Об’єкт дослідження – поведінка індивіда в умовах тривалого безробіття.
Предмет дослідження – агресивність безробітної людини в процесі пошуку роботи.
Метою дослідження є виявлення залежності проявів агресії в поведінці індивіда від степені знаходження його в
стані безробіття.
На реалізацію мети дослідження спрямовані наступні завдання:
1. Узагальнити теоретичні напрацювання вітчизняних і зарубіжних дослідників стосовно проявів агресії і
агресивності безробітними в процесі пошуку роботи.
2. Визначити періоди підвищеної агресивності безробітної людини та перевірити їх відповідність обраному
критерію за допомогою психологічного інструментарію.
3. Виявити та перевірити залежність збільшення агресії від хронологічних параметрів знаходження в стані
безробіття.
Методи дослідження: теоретичні – аналіз, узагальнення, синтез, систематизація наукових даних; емпіричні –
спостереження, бесіда, опитування, тестування за методикою Басса-Даркі; якісна та кількісна обробка та
інтерпретація даних – методи математичної статистики (дисперсійний аналіз), узагальнення даних.
Робота структурно складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків,
списку використаних джерел, додатків.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АГРЕСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ БЕЗРОБІТНИХ
1.1. Соціально-психологічна характеристика безробітної людини та її агресивності
Особистість безробітного не раз піддавалася аналізу та розгляду її психологічних властивостей та станів.
Психологи визначають ряд особливостей безробітної людини в порівнянні з тою, що має роботу. Вони вважають, що
перебування в ситуації безробіття справляє психотравмуючий вплив, оскільки є джерелом постійного стресу.
Людина, що не має роботи, переживає стан внутрішньої порожнечі; у неї виникають думки, що якщо її здібності,
професійне уміння неможливо застосувати, то й життя втрачає сенс. Причому, такий психічний стан притаманний
навіть тим, хто не відчуває серйозних матеріальних труднощів. Працюючи, людина задовольняє фiзiологiчнi
потреби як власні, так і своєї сім’ї, задовольняє потребу i в безпеці (вона може звертатися до лікарів,
купувати необхідні ліки; сплачуючи податки, може звернутися до органів влади та правопорядку). В трудовому
колективі особистість задовольняє потребу в приналежності, спілкуванні, визнанні, повазі до себе, i, нарешті,
тільки у праці вона може розкрити свій потенціал. Всього цього позбавлена непрацююча людина.
Практика соціально-психологічних досліджень безробіття, що проводилися російськими соціальними психологами,
свідчить про те, що соціальна дезадаптація, що викликана безробіттям, "провокує появу у людей, які втратили
роботу, негативних психологічних симптомів – неадекватної самооцінки, тривожності, емоційної нестійкості,
імпульсивності. В багатьох випадках у безробітних змінюється не тільки психологічний стан, але й погіршується
психологічне здоров’я" [18; с.9].
Український дослідник Ю.О. Павлов визначає і конкретизує поняття "кризовий стан безробітного". Кризові стани
безробітної людини, на його думку, – це "особливі характеристики її особистості та психічної діяльності, що
виникають і формуються у ситуації втрати роботи. Вони викликаються невідповідністю між можливостями
особистості безробітних, рівнем їх знань і умінь і системою змістових вимог з боку ринкової професійної
ситуації, що позначаються на їх самопочутті, індивідуальних особливостях, негативно впливають на їхню
поведінку і дії" [13; с. 6]. Кризовий стан, за Павловим, характеризується як наслідок дії кризового явища на
особистість безробітного, що виявляється у порушеннях самопочуття і психічної діяльності особистості
безробітних у певний період часу.
До кризових станів особистості безробітних відносяться негативні прояви почуттів (тривожні настрої, неспокій,
депресія, афекти, тривога, стрес, страх, фрустрація), уваги (недостатня зосередженість, розсіяність), волі
(розгубленість, невпевненість), мислення (сумніви), деструкція мотивів. Втрата роботи призводить до
негативних наслідків в емоційній сфері, самопочутті та поведінці особистості, негативно впливає на процес
професійної адаптації у нових соціально-економічних умовах [13; с. 7].
Ю. Павлов вважає, що специфіка особистісних проблем безробітних виявляється у виникненні розбіжностей між
їхніми мотивами, ціннісними орієнтаціями і можливістю реалізувати їх в реальних ринкових умовах, що
призводить до появи стійкої нервово-психічної напруги. Остання поступово переходить у внутрішній конфлікт,
