Реклама




Счетчики

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Referatmarket.Org.Ua!

Тема: «Історичні етапи формування етнічної свідомості українців» (ID:33242)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
Скачать работу..
Объем работы:       10 стр.
Размер в архиве:   44 кб.
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |

Заказ 3814. Етнополітика


Курсова

Історичні етапи формування етнічної свідомості українцівЗміст





Вступ


Актуальність роботи. В сучасній Україні поряд із процесами державотворення відбуваються докорінні
суспільно-політичні трансформації, які спричиняють зміни характеру відносин між суспільством та державою. Для
українських громадян, які представляють різні соціальні групи (етнічні, мовні, релігійно-конфесійні,
регіональні тощо), державний статус України актуалізував проблему знаходження спільних засад для комунікації
та взаємодії. Внаслідок здобуття Україною державності постала потреба налагодження в суспільстві системного
зв’язку, який сприятиме творенню цілісної громадянсько-політичної спільноти, здатної до протистояння
внутрішнім і зовнішнім загрозам, та такого, що пов’язуватиме громадян із власною державою як інструментом
реалізації національних інтересів.

Велике значення в цих процесах має етнічна свідомість, яка розглядається нероздільно від понять „національна
самосвідомість”, „патріотизм українського народу”. Саме національна свідомість повинна стати об’єднуючим
фактором для всіх соціальних груп та прошарків населення. Сьогодні слово „українець” становиться все більш
тотожним терміну „український громадянин”, а спільність життя в сучасній Україні, загальна доля, спільні
глобальні та поточні проблеми, обумовлюють певне зближення та інтеграцію етноспільнот України, формування
новітнього єдиного, монолітного політичного етноутворення, що ототожнює собою черговий етап становлення
української нації. Вся історія України свідчить про те, що процеси формування національної свідомості
відбувалися в Україні на фоні тісної взаємодії з іншими народами та ішли саме шляхом інтеграції різних
етнічних і політичних груп, базовим, системоутворюючим елементом яких завжди виступав український етнос.

Етнічна свідомість розглядається в даній роботі як концептуальний вираз національних інтересів та шляхів
національного руху українців протягом історії. З одного боку етнічну свідомість слід розглядати як феномен
масової свідомості, що виражає інтереси, ставлення, прагнення певної етнічної групи (психологічний підхід), з
іншого боку, етнічна свідомість близька до означення її як національної самосвідомості, національної гордощі
та самоцінності українського народу (політологічний підхід). В останньому підході становлення етнічної
свідомості нероздільно з формуванням та становленням української нації, що й буде розглянуте в даній роботі.

Проблема становлення національної свідомості та формування національної спільноти активно піднімається в
Україні в дослідженнях з етнополітології та етнодержавознавства  1990-х рр. – початку 2000-х рр. Українські
дослідники О. Антонюк, М. Вівчарик, О. Картунов, І. Кресіна, І. Курас, О. Майборода, Л. Нагорна, М. Обушний,
І. Оніщенко, В. Панібудьласка, А. Пономарьов, Б. Попов, В. Ребкало, С. Римаренко, Ю. Римаренко, В. Степаненко,
М. Степико, Ю. Шемшученко та інші заклали теоретико-методологічний фундамент досліджень етнополітичних явищ та
процесів націостановлення й державотворення в Україні.

Розвиток національної свідомості в історичному процесі становлення нації представлений працями: С. Макарчук.,
О. Турій "Український етнос (Історичний розвиток)" (1990); "Етнонаціональний розвиток України: Терміни,
визначення, персонали" (1993); В. Паучок "Етногенез українського народу і становлення національної символіки"
(1993); "Етнос і соціум" (1993); О.Нельга "Курс лекцій з етнології" (1995); "Мала енциклопедія
етнодержавознавства" (1996); А. Пономарьов "Етнічність та етнічна історія України" (1996); О. Нельга "Теорія
етносу" (1997); "Основи етнодержавства" (1997); "Життя етносу: соціокультурні нариси" (1997); І. Онищенко
"Етно- та націогенез в Україні: етнополітичний аналіз" (1997); М. Степико "Буття етносу: витоки, перспективи"
(1998); М. Тиводар "Етнологія" (1998); О. Мостяєв "Історичне буття етносу" (1998); В.Надольська "Етнос,
Нація. Держава: Україна в контексті світового етнодержавницького досвіду" (2002); "Етнонаціональні процеси в
Україні: історія та сучасність" (2001) тощо.

Особливо треба виділити монографії П. Кононенка: "Українознавство" (1996); "Свою Україну любіть" (1996); і у
співавторстві з Т. Кононенком "Український етнос: ґенеза і перспективи" (2003); працю Л. Залізняка:
"Походження українського народу" (1996), "Від склавінів до української нації" (1997); книгу В. Барана
"Походження українського народу" (2002), в яких, на нашу думку, в найбільш систематизованому вигляді
викладений шлях розвитку української нації, становлення її політичної та національної свідомості.

Попри всі перераховані вище праці проблема українського етносу як одного з важливих елементів політичної сфери
залишається ще малодослідженою і потребує свого подальшого вивчення. Аналіз особливостей становлення етнічної
свідомості в Україні безпосередньо у зв‘язку із реалізацією національних інтересів вимагає подальшого
поглибленого дослідження.

Тому метою даної роботи є конкретизація та поглиблення вивчення історичного шляху української нації,
висвітлення проблем її етнічної свідомості.

Об’єкт дослідження – національна свідомість українського народу. Предмет – історичні етапи формування етнічної
свідомості українців.

Для реалізації мети дослідження спрямовані наступні завдання:

– дослідити розвиток історичного процесу становлення української нації;

– виявити та конкретизувати етапи розвитку самосвідомості українського народу;

– з‘ясувати перспективи становлення політичної нації в Україні на сучасному етапі в контексті формування
національної свідомості.

Методологічну основу дослідження становить поєднання загальнонаукових та спеціальних підходів та методів.
Серед загальнонаукових застосовувалися насамперед системний та структурно-функціональний методи. Історичний
підхід було використано з метою виявлення специфічних рис у національній свідомості українських громадян, з
огляду на інерційність перебігу суспільно-політичних процесів та їхню залежність від історичних подій.

Етнополітологічний метод застосовувався для аналізу сутності розбіжностей у сфері масової свідомості
українського суспільства та його частин, а також для дослідження взаємного впливу між національними інтересами
й національною та громадянсько-політичною єдністю.


Розділ І.



ПЕРЕДУМОВИ ЗАРОДЖЕННЯ ЕТНІЧНОЇ СВІДОМОСТІ УКРАЇНЦІВ У ДАВНІ ЧАСИ ТА ПЕРІОД КНЯЖОЇ ДОБИ



1.1. Дослов’янський і слов’янський періоди історії України.


З давніх-давен на теренах України започатковувались, існували та згасали могутні держави, утворювались та
розпадались племінні союзи та федерації, зникали одні племена та народи а, натомість, на терени України
приходили і надовго осідали інші народи, збагачуючи тим самим етнополітичну палітру краю.

Вже принаймні у VIII – VII ст. до н. е. існувала могутня Кіммерійська держава, котра тримала в напрузі чимало
царів та народів, завдаючи ударів навіть віддаленим Єгипту, Ассирії та Вавилону. Згодом вивищується скіфська
спільнота, яка вже в середині VI ст. до н. е. перетворюється на державу – Велика Скіфія – з центром у Нижньому
Подніпров’ї, яку ніхто так і не зміг здолати, включно з такими великими завойовниками, як Дарій І та Александр
Македонський, і яка сама доходила у своїх наступальних походах до Парфії, Бактрії, Передньої Азії. Водночас,
на всьому просторі Північного Причорномор’я й у Криму засновується та розвивається низка грецьких
міст-колоній, частина з яких цілком відповідала статусу міст-держав з демократичним ладом.

З III ст. до н. е. розпочинається політична історія так званого Пізньоскіфського царства, локалізованого
переважно в Криму, Приазов’ї та Нижньому Подніпров’ї, яке особливо уславилось за часів правління Скілура та
Палака (третя чверть П ст. до н. е.) і Мітридата IV Євпатора (121- 63 pp. до н. е.).

На теренах Великої України близько 400 років – з II ст. до н. е. по II ст. н. е. – етнополітичні обставини
визначали сарматські племена, особливо роксолани, які хоча й не створили потужної централізованої держави, але

| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 |