Реклама




Счетчики

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Referatmarket.Org.Ua!

Тема: «Антропогенна діяльність як найпотужніша геологічна сила» (ID:33264)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
Скачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   17 кб.
| 1 | 2 | 3 |

Антропогенна діяльність як найпотужніша геологічна силаЗміст




Вступ

Антропогенну діяльність сьогодні пов'язують, в основному, зі шкідливістю, яку наносить людина своєю діяльністю
внаслідок надмірного та необережного використання сучасних технологій. Безперечно, це вірно, і не слід багато
доказів того, що екологія планети змінюється не в кращий бік: ми вже не наважуємося купатися в річках, пити з
них воду; не гуляємо під дощиком як раніш, бо він, може, кислотний. Продовжують зникати рослинні та тваринні
види, змінюватися ландшафти планети.

Мало, хто замислюється про те, що взаємозв’язок між живим та неживим є більш глибоким, ніж прямий вплив людини
на природу та нанесення для неї шкоди. Думки щодо основ існування людини на планеті та її впливу на розвиток
Землі ще на початку ХХ ст. проголосив в своїх роботах наш співвітчизник – Володимир Іванович Вернадський.


1. ВЕРНАДСЬКИЙ У ВИТОКІВ ЕКОЛОГІЇ



«Нові науки, котрі постійно створюються навколо нас, створюються за своїми власними законами. Ці закони не
перебувають у жодному зв'язку ні з нашою волею, ні з нашою логікою. Навпаки, коли ми вдивляємося у процес
зародження якоїсь нової науки, ми бачимо, що цей процес не відповідає нашій логіці. Плин історії та розвитку
науки, хід з'ясування наукової істини зовсім не відповідає тому її ходу, який, здавалося б, повинен був би
здійснюватися за нашим логічним розумінням», – писав В.І. Вернадський у 1921 р 



Вернадский В.И. Труды по геохимии, М., Наука, 1994. – С.22. .


Цілком зрозуміло, що Вернадський (1863 – 1945) запропонував нові підходи до вивчення оточуючого нас
середовища, а особливо до того, що відбувається в процесі взаємовідношення людини та природи. Вернадського
можна вважати одним із перших вчених, який вказав на прямий зв’язок діяльності людини та тих природних
процесів, що відбуваються на планеті Земля. Вернадський як засновник вчення про біосферу, став також головним
теоретиком екологічних досліджень.



Але екологія, як наука про взаємовплив живих організмів та оточуючого середовища, започаткувалася набагато
раніше, ніж Вернадський розвинув та довів свої теоретичні положення. Термін «екологія» було запропоновано Е.
Геккелем у 1866 р. У ХІХ ст. екологія уявляла собою досить вузький науковий напрям, бо навіть
ботаніко-географи уникали цього терміна. На початку ХХ ст. ситуація змінилась: екологія, по суті, зайняла нішу
географії рослин і тварин, але при цьому центральним об'єктом дослідження залишалися живі організми чи їхні
сукупності.



Вирішальну роль у розвитку екології відіграв системний підхід. Започаткований Людвігом фон Берталанфі у 1928
р. в рамках біологічних наук, він сьогодні визначає парадигму науки взагалі та екології зокрема. Одним із
найважливіших його досягнень є встановлення ієрархії рівнів існування живих систем та емерджентного (якісного)
характеру змін їхніх властивостей. Втім, щодо кількості рівнів існування живого у вчених немає єдиної думки.
Найаргументованішою слід вважати точку зору В.І. Вернадського, який виділяв чотири рівні: організмовий,
популяційно-видовий, біоценотичний та біосферний.



В.І. Вернадський був учнем В.В. Докучаєва, який першим почав комплексно досліджувати взаємозв'язок між
рослинністю і ґрунтом, довівши, що останній є продуктом життєдіяльності рослин. Учень пішов ще далі. Саме його
праця «Біосфера», в якій розкрито геологічне значення живої речовини та її вплив на біогеохімічні процеси,
перетворення енергії і на еволюцію планети, відобразила глобальні закони екології. Він писав, що «жива
речовина може розглядатися як речовина, котра перебуває у дієвому стані, як акумулятор сонячної енергії. Вона
перетворює сонячну енергію — променеву та термічну — на хімічну енергію, на молекулярний рух, на механічну
енергію величезної сили 


Вернадский В.И. Біосфера, М., Мысль, 1967. – С. 59. ». Перехоплюючи променеву енергію Сонця і переводячи її
за допомогою життя у складні комбінації діючої енергії, біосфера є важливою ланкою глобального «механізму»,
який забезпечує організованість планети.


«Роль живої речовини полягає в тому, що всі хімічні сполуки, пов'язані з життям, концентрують сонячну енергію.
При цьому головну роль відіграє автотрофний блок. Світ тварин сам по собі не має життя. Тваринний організм
розсіює всередині своєї фізіологічної машини енергію, накопичену зеленими організмами, що включають хлорофіл 


Вернадский В.И. Живое вещество и біосфера, М, Наука, 1994. – С. 78.».


Енергія відіграє величезну роль в еволюції видів. Процес еволюції видів якнайтісніше пов'язаний з нарощуванням
діючої геохімічної енергії. В.І. Вернадський робить висновок, що нарощування енергії планети — це розтікання
життя по ній за рахунок розмноження. Апарат розмноження організму – це ні з чим не зрівняний механізм
розтікання геохімічної енергії життя, що регулює міграцію елементів у біосфері і, таким чином, усієї земної
кори. Жива речовина стає регулятором діючої енергії біосфери. У цих висновках сконцентрована суть сучасної
екології, яка сформувалась у другій половині ХХ ст. Ці питання свого часу безпосередньо глибоко розробляв
В.І. Вернадський та, цілому, можна вважати, що екологія базується на ідеях нашого видатного співвітчизника.



В.І. Вернадський вказував на значну роль живої речовини (живих організмів, в тому числі й людини) у
геологічних процесах і біогеохімічному кругообігу речовин, у функціонуванні біосфери і формуванні ноосфери, у
накопиченні і трансформації енергії. Одним із концептуальних положень вчення В.І. Вернадського – уявлення про
те, що основою всіх цих процесів є зелені рослини. Ідеї нашого видатного співвітчизника набагато випередили
свій час.



2. СУТНІСТЬ АНТРОПОГЕННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СВІТЛІ ВЧЕННЯ В.ВЕРНАДСЬКОГО


Головною ідеєю Вернадського стала ідея про центральну роль людини, її розуму у Всесвіті. Він немовби відродив
думки наших давніх філософів про пріоритет людського, її панівного становища у Всесвіті. Ідеї Вернадського
спочатку недооцінювалися його колегами. Однією з причин, які заважали гідно оцінити мислі вченого, стали
інші вражаючі досягнення науки, яка завершила свій тріумфальний хід створенням А. Ейнштейном у 1916 р.
загальної теорії відносності.

Чимало вчених намагалося бачити в людині тільки талановитого спостерігача природи, який здатен розкрити її
таємниці й постійно удосконалювати свої знання. Вернадському ж вдалося побачити в людині умілого творця
природи, покликаного, зрештою, зайняти місце біля самого штурвала еволюції.

Вернадському дуже довго довелося відстоювати свої погляди, поки нарешті ним не була обґрунтована ідея про
перехід біосфери в ноосферу як про закономірний і неминучий етап розвитку матерії.

Центральною ідеєю, що проходить крізь усю творчість Вернадського, стала єдність біосфери й людства.
Вернадський у своїх роботах із природознавства показує корені цієї єдності, значення організованості біосфери
в розвитку людства. Коло питань, які Вернадський розробляє у своїх роботах, досить широке. Але скрізь учений

| 1 | 2 | 3 |