Реклама




Счетчики

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Referatmarket.Org.Ua!

Тема: ««Бондарівна» Івана Карпенка-Карого» (ID:33326)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
Скачать работу..
Объем работы:       5 стр.
Размер в архиве:   19 кб.
| 1 | 2 | 3 | 4 |


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “РЕГІ” ІМ. С.ДЕМ`ЯНЧУКА




Кафедра української літератури





КОНТРОЛЬНА РОБОТА


Тема: “«Бондарівна» Івана Карпенка-Карого”.





Виконала: студентка ІІ курсу історико-філологічного факультету групи 31 ІУІ

ІЩУК Світлана Павлівна

Перевірив:






Рівне 2005

План:






Вступ.



П`єса “Бондарівна” була написана у 1884 році видатним українським драматургом Іваном Карповичем Тобілевичем
(сценічний та літературний псевдонім – Іван Карпенко-Карий). Це був період бурхливого розвитку українського
театру. На Україні існувало декілька професійних театральних труп, в яких грали українські актори, й причому
тематика їх постанов була також суто українською (“Наталка-полтавка”, “Москаль-чарівник”, “Кум-мірошник” і
т.п.). Публіка на Україні дуже схвально оцінювала українські вистави: вони були яскравими, включали до себе
багато народних пісень та танців. Герої цих творів були дотепні, винахідливі, багаті на внутрішню красоту
люди. Але наприкінці ХІХ століття український театр став потребувати написання нових творів для сцени, тому що
деякі популярні твори українських драматургів ішли на сцені більш як 50 років. Іван Карпенко-Карий був одним
із тих авторів, які значно збагатили репертуар української сцени, наповнили драматичні твори новим соціальним
змістом. За словами І.Франка, “він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та
при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література та якому щодо ширини і багатства творчості,
артистичного викінчення і глибокого продумання тем, бистрої обсервації життя та ясного і широкого світогляду
не дорівнює ані один із сучасних драматургів те тільки Росії, але й інших слов`янських народів”.

П`єса “Бондарівна” була найулюбленішим твором Карпенка-Карого. Вона різко відрізняється від інших його драм і
у творчості письменника займає окреме місце. Не дуже щаслива була сценічна доля п`єси: незважаючи на успіх при
перших виставах (1885), “Бондарівна” потроху зійшла з театральної сцени – життя кінця ХІХ століття вимагало
вже не “романтичних казок”, а творів, що глибоко аналізували стан суспільства, наштовхували глядача на
вирішення питання “Що робити?”. Надана робота розповідає про умови та обставини створення Іваном
Карпенком-Карим “Бондарівни”, особливості цього твору та значення п`єси в театральному процесі того часу.


Обставини створення п`єси. “Бондарівна” – початок творчого шляху Івана Карпенка-Карого.



Іван Карпенко-Карий написав п`єсу “Бондарівна” в один із най важкіших періодів свого життя – під час заслання
у Новочеркаську (1884-1887). Це заслання стало йому покаранням від царського уряду за його
революційно-демократичну та громадську діяльність у місті Єлісаветграді, де він служив секретарем
Єлісаветградського поліцейського управління. Незважаючи на таку посаду, він не міг бути осторонь тих
революційно-демократичних процесів, які тривали по всій царській Росії. Таємний гурток, в якому він приймав
активну участь, був викритий поліцією, а його члени, у тому числі й Іван Тобілевич, були суворо покарані.
Тобілевич був повинний відбувати заслання під наглядом поліції у столиці Донського козачого війська –
Новочеркаську. Донські козаки були фанатично віддані російському цареві, тому вважалося, що нагляд місцевої
поліцейської влади над Тобілевичем буде найнадійнішим.

Це було суворим випробуванням для письменника. Це місто й це заслання сам Карпенко-Карий називав “могилою”.
Труднощі його життя були не тільки у тому, що його у примусовому порядку відірвали від рідних місць, від
родичів, від улюбленого заняття (на той час він вже приймав участь у театральних виставах у Єлісаветграді),
але й в матеріальному плані йому також було дуже важко. Незважаючи на те що він досі тривалий час знаходився
на державній службі (майже 20 років), царський уряд звільнив його з останнього місця роботи без жодної
матеріальної або фінансової допомоги, без права отримувати якусь пенсію. В Новочеркаську він змушений був
шукати джерело доходу, щоб прокормити себе й заплатити за житло. Для помешкання йому вдалося відшукати
недорогу кімнату (взагалі без ніяких меблів), що знаходилася у півпідвальному приміщенні та мала земляну
підлогу та глиняні стіни. Матеріальний достаток та побутові умови були більш ніж скромні. Кожен день до нього
приходив козак із поліцейського управління Новочеркаська, щоб переконатися про наявність Тобілевича. Такий
життєвий тягар йому довелося випробувати постійно на протязі усього заслання. Певно, не раз Іван Карпович
завдавав себе питання, чи було можливим таке становище, якщо б його рідна Україна, в який він народився й жив,
була вільна та щаслива? Саме таке існування підштовхувало його на роздуми щодо подальшої долі України й
українців. Не раз на думку приходили спогади про славетне минуле козацької України, про яке часто розповідала
йому мати – проста селянка. Твір “Бондарівна”, тематика якого була суто козацька, як раз й увібрав в себе цю
жагу Тобілевича та й усіх українців бачити Україну вільною та рівною серед інших країн світу.

В значній мірі сприяла появі цієї п`єси й присутність дружини Івана Карповича – Софії Віталіївни. Вони
познайомились ще до заслання І.Тобілевича, в театрі Єлісаветграду (Софія Віталіївна була акторкою цього
театру, а керівником театру був М.П.Старицький), зробили разом декілька гастрольних турне. Їх стосунки
спочатку були теплими, дружніми, що потім переросли в більш високе почуття. Як тільки Софія Віталіївна
дізналась про те, що І.Тобілевич знаходиться у засланні, вона лишає свою театральну діяльність та їде до нього
в Новочеркаськ, де вони й одружуються. Софія добровільно погодилась розділити з Іваном Карповичем його
покарання й безвідлучно знаходилась поруч з ним усе життя, куди б їх не кидала доля. Іван Карпенко-Карий
обожнював дружину, він глибоко поважав її за відданість йому, за розуміння його принципів та жаги діяльності.
Осягаючи вчинок цієї жінки, відразу згадується Тетяна – головний образ "Бондарівни”, яка втілив в собі риси
таких українських жінок, що за щасливу долю своєї країни, своїх рідних готові позбутися особистих інтересів і,
навіть, життя.

Іван і Софія Тобілевич, безперечно, нудьгували за українським життям, із якого вони були примусово вирвані.
Неодноразово, після робочого дня, вони пробують співати українських пісень. Софія Віталіївна знала безліч
українських пісень, дум, оповідань та часто тішила Івана Карповича майстерним виконанням цих народних творів.

| 1 | 2 | 3 | 4 |