Заказ 3923. Соціальна робота.
Історія виникнення соціальної державиЗміст
Вступ
Споконвічне виконання державою функції здійснення загальних справ надає підстав для визнання властивої для неї
соціальної діяльності одним з неодмінних аспектів її сутності. Це означає, що окрім традиційного розрізнення
за формами, держави відрізняються одна від одної ще й характером, обсягом та змістом виконуваної ними
соціальної функції і засобами її реалізації. За цим критерієм заведено розрізняти: поліцейську, ліберальну і
соціальну держави.
Сьогодні є значно актуальним розгляд формування концепції "соціальної держави" як якісно нового етапу у
процесі розвитку і вдосконалення вчення про правову державу. Розпочавши з демократизації політичної сфери,
громадянське суспільство з часом закономірно приходить до аналогічних процесів в економічній і соціальній
сферах. Як наслідок, протягом двохсотлітньої історії розвитку теорії правової держави простежується еволюція
поглядів на співвідношення держави і особистості з точки зору виконання державою соціальних обов'язків перед
особистістю і суспільством – від їх повного заперечення ліберальною державою і до їх конституційного визнання
соціальною державою. Теоретична конструкція соціальної держави складалася поступово, відповідно до
усвідомлення громадянським суспільством об'єктивної потреби в зміні сутності держави. Цей процес
супроводжувався теоретичними пошуками, практичними експериментальними діями, спільною та солідарною діяльністю
усіх груп населення країни.
1. ПОХОДЖЕННЯ ТА СУТНІСТЬ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ. СТАНОВЛЕННЯ СОЦІАЛЬНИХ ДЕРЖАВ У ЄВРОПІ ТА США
Соціальна держава – це сучасна політико-правова теорія, де слово "соціальна" несе велике змістовне
навантаження: воно пов'язано із соціальним життям людей, підкреслює, що держава бере на себе турботу про
матеріальний добробут громадян, здійснює функцію регулювання економіки з обов'язковим урахуванням
екологічних вимог, забезпечує захист економічних і соціальних прав людини.
В Конституції України (стаття 1) закріплено положення соціальної держави: "Україна є суверенна і незалежна,
демократична, соціальна, правова держава"
Конституція України (Нова редакція). – Закон України від 08.12.2004 N 2222-IV (2222-15) / Відомості Верховної
Ради України (ВВР). – 2005. – №2.. Коли говорять про побудову соціальної держави, мають на увазі насамперед
втілення в ній:
принципу верховенства права;
принципу соціальної справедливості (забезпечення державою соціальної безпеки особи) як головного в
соціальній державі.
До принципів соціальної держави відносять: пріоритет прав людини, економічну свободу, самореалізацію
особистості, визнання регулюючої ролі ринку; відповідальність держави за створення і підтримку умов, що
упорядковують економічні асоціальні відносини; солідарність.
Витоки соціальної держави сягають глибин віків. Скажімо, ще в античному Римі існували первісні форми
суспільної підтримки бідних. Однак історики схиляються до того, що сучасні елементи соціальної держави
з'явилися близько ста років тому, коли в Німеччині та інших європейських країнах було запроваджено соціальне
страхування різних ризиків втрати доходів працівників. Становлення соціальної держави відбувалося паралельно
із запровадженням загального виборчого права громадян, а темпи застосування тих чи інших елементів соціального
захисту визначалися станом боротьби робітників і їхніх організацій – партій і профспілок – із власниками.
Деякими дослідниками пропонується наступна періодизація процесу розвитку концепції соціальної держави, яка
налічує п'ять етапів
Яковюк І.В. Соціальна держава: питання теорії і шляхи її становлення: Автореферат дисертації, Х., 2000. – С.
5.:
Етап передісторії становлення соціальної держави (1800 – 1880 рр.) –знаменний ухваленням політичних рішень,
які відкрили шлях до її започаткування.
Початок її розбудови (1880 – 1914 рр.) – характеризується виокремленням у межах внутрішньої політики її
самостійного компоненту – соціальної політики. Започатковується процес формування соціального законодавства.
Етап розширення соціальної діяльності держави (1918 – 1960 рр.), який ознаменувався заснуванням двох традицій
щодо започаткування конституційної моделі соціальної держави: як збірного поняття і як фундаментального
принципу конституційного ладу.
Етап прискорення темпів її розвитку (1960 – 1975 рр.) – супроводжувався процесом формування соціального права
і прийняттям значної кількості міжнародно-правових документів, що регулюють відносини у соціальній сфері,
визначенням мінімальних соціальних стандартів.
Етап уповільнення темпів розвитку соціальної держави (починаючи з 1975 р.) – відбувається її адаптація до
нових умов, переглядаються мінімальні соціальні стандарти в напрямку їх підвищення.
Раніш ніж соціальна держава постала як об’єктивний факт, тривалий час відбувалося формування громадської думки
щодо цього питання, теоретично обґрунтовувалися можливості побудування такої формації. Спочатку ідея
соціальної держави була висунута німецьким ученим Лоренцем фон Штайном в другій половині XIX ст. Він писав, що
соціальна держава "зобов'язана сприяти економічному і суспільному прогресу всіх своїх громадян, бо в кінцевому
підсумку розвиток одного виступає умовою розвитку іншого, і саме в цьому значенні мовиться про соціальну
державу"
Сіленко А., Коляденко В. Соціальна держава: Тернистий шлях до визнання: Світовий досвід і перспективи
України, Одеса, ТЄС, 2002. – С. 93. .
Поняття "соціальної держави" було невідривно пов’язано з певними "соціальними діями" державних структур, які
повинні були проводити заходи соціального забезпечення. В даному випадку соціальна держава розглядалася у ХІХ
столітті вже як суб’єкт проведення соціальної політики. Термін "соціальна політика" з'явився в працях Ш. Фур'є
(1772 – 1837) – видатного теоретика утопічного соціалізму. Саме завдяки йому на порядок денний було винесено
питання про обов'язок держави надавати своїм громадянам певні соціальні гарантії. А для цього держава мала
монополізувати торгівлю, емісію грошей і збір податків. На думку Ш. Фур'є, саме завдяки державній монополії
могла бути реалізована соціальна політика.
В тому же XIX сторіччі, під впливом ідей К. Маркса (1818 – 1883), уявлення про права людини розширяються і
заглиблюються, охоплюючи крім громадського також і "соціальний" аспект: цивілізоване суспільство зобов'язане
забезпечити всім своїм членам якийсь мінімум добробут і стабільності в умовах швидкої індустріалізації і
урбанізації. Це вимагає розвиток системи пенсійного забезпечення, проведення заходів щодо боротьби з
безробіттям, виплату допомог для безробітних, житлове забезпечення, загальнодоступність охорони здоров'я і
утворення.
Водночас німцям ми зобов'язані тим, що їхня держава першою почала займатися соціальною сферою життєдіяльності
суспільства, піклуватися про німецьких робітників і їхні сім'ї. Саме там уперше була введена система
соціального забезпечення, не тільки контрольована державою, а й керована нею. Розпочалося це наприкінці ХІХ
ст. (1883 р.) з указів О.Бісмарка про державну допомогу сім'ям німецьких робітників. Вивчення соціальної
політики як специфічної функції держави й суспільства розпочалося при виробленні засад соціальної держави.
Наприкінці ХІХ ст. група німецьких учених заснувала "Гурток соціальної політики", метою якого стало вивчення
політики й економіки в контексті соціології.
Отже, соціальна політика наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. розглядалася дослідниками як різновид економічної
політики, що виступає у формі впливу держави за допомогою права, управління та спеціальних заходів на
соціально-економічну систему в цілому, на процес розподілу для досягнення певного ідеалу.
Чимало дослідників минулого були згодні з О. Хеффе, який писав: "Щоб забезпечити легітимність людського
співжиття, необхідно: по-перше, надати йому правового характеру; по-друге, право має базуватися на
