Актуальність Іліади Гомера для нашого часу
Епічна поема „Іліада” належить до найдавніших пам’яток давньогрецької літератури і належить до
критомікенської доби. Госта дискусія точиться навколо проблеми її авторства, це чи не найбільша загадка
античної історії. Стосовно цього питання існує декілька версій, перша стверджує, що Гомер – історична особа й
безпосередній автор цього твору, за другою – епос є продуктом колективної творчості кількох авторів, але до
нас дійшло ім’я лише одного з них, тобто самого Гомера, третя версія говорить про те, що епос належить до
народної творчості, а Гомер його просто записав і систематизував. Проте жодна теорія ще не знайшла достатньо
підтверджень, щоб стати історичним фактом, тому „Гомерівське питання” досі залишається відкритим і ще чекає на
своїх дослідників.
„Іліада” розповідає про Троянську війну, описує боротьбу ахейців і троянців, приводом до якої послужило
викрадення Парісом, сином троянського царя Пріама, Єлени, дружини царя Спарти. Незважаючи на те, що цей твір
було написано не одну сотню років тому, він не втратив своєї актуальності і до сьогоднішнього дня. Зараз, як і
в давнину, він надихає на подвиги, будить в душах читачів благородство та бажання справедливості. Герої,
описані в „Іліаді”, змушують нас опускати голову перед мужністю, силою духу та залізною волею, вони є зразком
патріотизму, хоробрості та честі.
В епічній поемі особлива увага звернута на двох противників: Ахілла, що воював на стороні греків та Гектора,
троянського царевича. Обидва образи є надзвичайно повчальними, їх можна сміливо назвати втіленням ідеал
людини, героя та воїна. Від Гектора ми можемо повчитися патріотизму та сміливості, адже воював він, передусім,
за свою батьківщину, за свій народ, за ідею. Він є еталоном архаїчної моралі. Бо хіба може бути для країни
більще щастя ніж чесний та самовідданий володар? Натомість, Ахілл, який був найманцем в ахейському війську, є
прикладом принципової людини. Хоч війна для нього не була особистою справою, але перемога – це діло честі.
Саме стійкий кодекс честі штовхнув Ахіллеса на помсту за смерть друга, бо заради близьких герой готовий на
все.
Чарує також образ Єлени. Вона – це досконале втілення жіночності, краси та ніжності. Мабуть, саме про таку
жінку писала відома українська поетеса Ліна Костенко у своєму вірші „Апологія Лицарства”: „В моїх садах
мелодії Провансу, і жінка, жінка, жінка всіх віків! – За неї лицар гинув без авансу, вона чекала цокоту
підків...” Єлена ще раз підтверджує давню істину про те, що краса всесильна.
Уваги також заслуговують й інші герої твору. Зокрема мудрий правитель Трої Пріам, відважний та справедливий
Одіссей, Андромаха – віддана та безкінечно вірна дружина Гектора та багато інших. Цікавим і повчальним є образ
Долона – рядового троянця, що за винагороду зрадив свою вітчизну і перейшов на бік греків. Його життя
закінчилося трагічно, він був убитий рукою Одіссея, який мудро вирішив, що зрадник не здатен на благородство.
Безперечно, ця епічна поема залишається актуальною досі. Її герої надихають на подвиги та великі вчинки
мільйони людей з усіх куточків світу. Тривалий час Трою, як і сам твір „Іліада”, вважали звичайним міфом.
Проте 1871 року відбулася подія, що змусила істориків по-новому глянути на міфічне місто. Німецький археолог
Генріх Шліман на північно-заходному узбережжі Малої Азії, на пагорбі Гіссарлик знайшов руїни стародавнього
міста Трої. Це змінило ставлення науки до подій та героїв, описаних в „Іліаді”. Хоча невідомо чи всі герої
епосу були історичними особами, слава про них невмируща, а їхні імена золотими літерами вписані в класику
світової літератури.
