Володимир Сосюра

Володимир Сосюра	Детальна біографія
(1898-1965)	«Любіть Україну»

Народився на станції Дебальцеве 6 січня 1898р.

У 1909–1911 роках працював на содовому заводі міста Верхнього в бондарському цеху, телефоністом, чорноробом.

З 1911 до 1918 рік навчався в двокласному міністерському училищі м. Верхнього, трикласному нижчому сільськогосподарському училищі на станції Яма Північно-Донецької залізницi, маркшейдерському бюро Донецького содового заводу.

Брав участь в Українській революції, спершу в армії УНР, пізніше в Червоній армії.

По закінченні громадянської війни вчився в Комуністичному університеті в Харкові (1922—23) і на робфаці при Харківському інституті народної освіти (1923—25).

Належав до літературних організацій «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП.

Вперше одружився в 1922 році на Вірі Каперівні Берзіній. Від першого шлюбу в нього було двоє синів.

Вдруге Сосюра одружився в 1931 з Даниловою Марією Гаврилівною. В них народився син Володимир. У 1949 р. Марію Сосюру заарештували начебто за розголошення державної таємниці і заслали до Казахстану.

У 1948 Сосюру відзначено найвищою тоді нагородою — Сталінською премією.

В 1951 він знову зазнав обвинувачення у «буржуазному націоналізмі» за патріотичну поезію «Любіть Україну».

Помер 8 січня 1965 року.

Твори:

- романи:

Третя Рота (1926-30; 1942; осінь 1959 — весна 1960)
Червоногвардієць (1937-40; віршований роман)

- вірші:

Білі акації будуть цвісти
Васильки
Вода десь точить білий камінь
Ганна Іванівна
Гей, рум’яні мої небокраї
До брата
Іще не скресла крига на Дніпрі
Зима
Коли світало
Люблю весну, та хто її не любить
Любіть Україну (1944)
Літо
Марії
Солов’їні далі
Степ
Так ніхто не кохав
Третя рота (Павлу Безпощадному)
Учитель
Я пам’ятаю
Як я люблю тебе, мій краю вугляний

- поеми:

1917 рік (1921)
Віра (1923)
Вітчизна (1949)
Володька (лютий 1943)
Вчителька (1928–1929)
Галичанка (1931)
Залізниця (1923–1924; епопея з п’яти поем)
Мазепа
Минуле (1930)
Оксана (1922)
Розгром
Розстріляне безсмертя (1960)
Студентка (1947)
Червона зима