«Через відстань віків розмовляю я з Гамлетом знову…» (Через відстань віків я знову розмовляю з Гамлетом)
Гамлет. Хто він? Бліде обличчя з величезним чолом, із загостреними від внутрішньої напруги рисами. Пильний
погляд змучених очей — змучених, але неспроможних закриватися, не бачити, "померти, поснути". Голова сміливо,
навіть зухвало закинута, але шию і плечі обтяжують пути умовностей, бо він — принц. Руки стомлено зісковзнули
з колін.
Це зосередженість думки, що все оцінює, — і в глибині своєї душі, і в тому світі, що навколо. Допитливість і
втома людини, яка розгадує таємниці світу. Гамлет тут — месник. І хоча досвід помсти приносить йому гіркоту й
страждання, він не залишить загадку нерозгаданою. Сильний або слабкий Гамлет? Чи спроможний на самопожертву?
Після розмови з привидом Гамлет уражений інформацією…
О воїнство небесне! Земле! Ще хто?
До пекла вдатися? Цить, серце, цить;
Не м'якніть, м'язи, і тужаві станьте,
Й держіть мене. За тебе пам'ятать?
Так, бідна тінь, аж доки пам'ять блудить
В цім черепку. За тебе пам'ятать?
Ще б пак! З табличок пам'яті моєї
Зітру дотла всі записи пусті,
Всю мудрість книжну і усе минуле,
Всі молодості й досвіду відбитки;
Тепер це мало важить. А віднині
У книзі мозку запис лиш один —
Твій заповіт. Так буде, присягаюсь!
Усе ж Гамлет — сильна натура. Не кожний зможе заради справедливості мститися за свого батька. Але в кожної
людини, крім почуття обов'язку, є й особисті почуття. Палкий або холодний Гамлет?
Так, він кохав, цей нещасливий, меланхолійний Гамлет, і кохав, як можуть кохати тільки глибокі й могутні
натури. О, Офелія багато значила для цього буремного принца.
У Гамлета рішучий характер і зволікання з виконанням свого обов'язку не є бездіяльністю. Його змушує йти на це
любов і жалість до матері. Це розкриває ще одну гарну рису його сильного і великодушного характеру.
Гамлет. Чи розуміємо ми значення цього слова? Воно велике й глибоке. Образ Гамлета втілюється в людях і
донині, і прогрес суспільства не відбувається без Гамлетів. Завжди у світі потрібні активні захисники правди,
справедливості, сімейної честі.
Ідеалістичний гуманіст Гамлет, зобов'язаний здійснити родову помсту, відчуває трагізм свого становища у світі,
сповненому зла, але прийняти остаточне рішення діяти проти зла він ніяк не може в силу своїх переконань. Він
має пережити низку потрясінь, щоб перестати любити людей, в першу чергу, пов'язаних з ним родинними зв'язками.
Він не просто прагне знищити Клавдія, а усвідомлює, що таким чином веде боротьбу зі злом у
філософсько-моральному сенсі. Тому він не вбиває Клавдія на самоті; мета Гамлета — зірвати маски лицемірства з
Клавдія привселюдно, викрити зло, зробити історію помсти повчальною для інших. Чимдалі Гамлет стає усе
рішучішим, але він відмовляється і від допомоги вірного Гораціо, і від кохання Офелії. Цим самим, з одного
боку, він відрізує собі шлях до відступу, а з іншого — обирає шлях жорстокості, на якому не буде пощади
нікому. Із постаті, сповненої сумнівів, Гамлет перетворюється на борця-одинака.
