5) системно-структурний принцип
Психологія. / за ред. Ю.Л. Трофімова. К., Либідь, 1999. с. 50..
Принцип детермінізму розкриває причини виникнення психіки у філогенезі та онтогенезі (філогенез – процес
розвитку людини як виду тваринного світу протягом всього часу існування на землі, онтогенез – процес
індивідуального розвитку організму або особистості протягом власного життя), закономірну зумовленість
психічних явищ, психічної діяльності та психічних властивостей людини.
Є кілька рівнів детермінації в залежності від рівня розгляду суб’єкта – як організму, як індивіда і як
особистості. На рівні організму суб’єкт підпорядкований біопсихічним детермінантам – спадковим і здобутим, що
зумовлюють реактивний характер організації поведінки, єдність суб’єкта на психофізіологічному рівні. Індивід –
це суб’єкт суспільних відносин у процесі засвоєння соціального досвіду, котрий визначається соціопсихічним
рівнем детермінації. Особистість – це вищий рівень прояву активності суб’єкта, який утворює особливий
„підрівень” соціопсихічної детермінації, що характеризує соціально неповторні, оригінальні властивості психіки
людини, здатність до творення нового суспільного досвіду та самотворення.
За принципом відображення всі психічні функції (а не лише пізнавальні) за своєю природою є відображувальними.
Психічне відображенням має сигнальний характер. Воно випереджає фізичний контакт суб’єкта з об’єктом,
попереджаючи суб’єкта, сигналізуючи про значущі для нього об’єкти за допомогою нейтральних відносно об’єкта
подразників (сигналів). Сигнальність – фундаментальна властивість психічного. Вона характеризується високою
вибірковістю та випереджуваністю.
Принцип єдності психіки та діяльності конкретизує принципи детермінізму та відображення. За цим принципом
психіка і діяльність не тотожні, але й не протилежні. Вони утворюють єдність. Психіка виступає як внутрішній,
ідеальний план діяльності.
У принципі розвитку психіки об’єктивно виявляється й реалізується детермінація поведінки, зв’язок психіки та
діяльності. За цим принципом кожному рівневі детермінації притаманний свій тип розвитку. Усі типи розвитку
(шляхом визрівання, научіння, присвоєння, творення) в реальному процесі становлення людини як особистості
відбуваються не ізольовано: вони діалектично переплітаються. Принцип розвитку психіки дає змогу адекватно
розуміти психіку, розглядати її не як щось стале, а як результат розвитку й діяльності на різних етапах
становлення особистості.
За системно-структурним принципом психіка є складною системою взаємопов’язаних елементів, таких як пам’ять,
воля, мислення, уява та інші, котрі розглядають як складові елементи цілого. Психіка при цьому виступає як
особлива відкрита система зі зворотними зв’язками.
Методи психології. Характер предмета і принципів психологічної науки визначає її методи. За своїми методами
психологія суттєво відрізняється від інших наук. Методи психології доцільно розділити на дві групи:
1) пізнавальні (дослідницькі) методи;
2) методи активного впливу на особистість.
1. Пізнавальні методи застосовуються при проведенні досліджень психологічних явищ. Відповідно до етапів
психологічного дослідження розрізняють чотири групи методів:
а) організаційні;
б) емпіричні (або методи збору інформації);
в) методи обробки даних;
г) інтерпретаційні методи.
Організаційні методи включають:
порівняльний метод – реалізується зіставленням груп піддослідних, що відрізняються за віком, видом діяльності
тощо;
лонгітюдний метод – виявляється у багаторазових обстеженнях тих самих осіб протягом тривалого часу;
комплексний метод – один і той же об’єкт вивчається різними засобами й представниками різних наук, що дає
змогу з різних боків характеризувати особистість.
До групи емпіричних методів входять:
спостереження і самоспостереження;
експеримент;
психодіагностичні методи – тести, анкети, опитувальники, соціометрія, референтометрія, інтерв’ю, бесіда;
аналіз продуктів діяльності;
біографічний метод;
трудовий метод.
Головним методом психологічного пізнання вважається експеримент. Особливість його полягає в тому, що дослідник
сам створює умови, за яких досліджуване явище виникає неодмінно й закономірно. При цьому дослідник дістає
можливість чітко визначити чинники, які діяли в момент виникнення та перебігу досліджуваного явища, розкрити
причини, що його зумовили, а також у разі потреби повторити дослід з метою нагромадження додаткових відомостей
для обґрунтування одержаних результатів.
Методи обробки даних – це кількісні та якісні методи. До кількісних методів належать, наприклад, визначення
середніх величин та міри розсіювання, коефіцієнтів кореляції, факторний аналіз, побудова графіків, гістограм,
схем, таблиць, матриць тощо. Якісний метод передбачає аналіз і синтез отриманих даних, їх систематизацію та
порівняння з результатами інших досліджень.
До інтерпретаційних методів належать:
генетичний метод аналізу психологічних даних у процесі розвитку – з виділенням стадій, критичних моментів,
суперечностей тощо;
структурний, системний метод, який передбачає встановлення зв’язків між усіма психічними якостями індивіда.
Він полягає у реалізації особистісного підходу, коли всі психічні властивості розглядаються у цілісній
системі.
2. Методи активного впливу на особистість. Сучасній науковій психології властиві не лише великі методичні
можливості у пізнанні закономірностей психіки, а й здатність при потребі активно впливати на психічні
властивості особистості. Потреба у цьому виникає, коли людина потрапляє у психотравмуючі ситуації – внаслідок
міжособистісних конфліктів, стихійного лиха або техногенної катастрофи тощо. У цих випадках застосовуються
методи активного психологічного впливу на людину з метою поліпшення її стану. Подолання негативних наслідків
для психіки. Ці методи може застосовувати тільки професійно підготовлений психолог. Серед таких методів можна
назвати
а) психологічну консультацію;
б) психологічну корекцію;
в) психологічний тренінг;
г) психологічна терапія та реабілітація
Скрипченко О., Долинська Л., Огороднійчук З., Зелінська Т., Лисянська Т. Загальна психологія. К., 1997. с.
42..
Психологічна консультація. Психологічна консультація проводиться з метою надання людині психологічної
допомоги. Під час спеціально організованого спілкування можуть бути актуалізовані додаткові психологічні
можливості виходу людини з важкої життєвої ситуації. Психологічна консультація будується за певним планом,
який передбачає виявлення причин виникнення проблеми, шляхів та прийомів її вирішення і здатності до цього
людини.
Психологічна корекція. Психологічна корекція передбачає подолання певних відхилень у поведінці та діяльності
людини засобами вивчення індивідуальних особливостей особистості, їх відповідності вимогам навколишнього
соціального та природного середовища, виявлення і подолання існуючих суперечностей, формування нових цілей,
цінностей, мотивацій поведінки, розробки програми зміни способу життя, перетворення в ході самопізнання і
самовиховання, розвитку здатності до саморегуляції тощо.
Психологічний тренінг (вправи, ділові ігри) застосовується для розвитку здібностей: уваги, пам’яті, мислення,
уяви тощо.
Психологічна терапія та реабілітація – це система спеціальних психологічних методів оздоровчого впливу на
людину для нормалізації її психічного стану – під час перебування у важкому стресі, при психогеніях
(непатологічних станах психіки). У процесі психологічної терапії та реабілітації широко застосовуються техніка
гіпнозу, аутогенного тренування, арттерапія (оздоровлення мистецтвом), терапія творчим самовираженням,
трудотерапія тощо.
