світу проживало близько 30 млн. чоловік (3%) населення, то на початку XX ст. – 224 млн. чол. (13,6%), а у
кінці ХХ ст. – більше 2 млрд. (понад 40%).
Третім різновидом міграції вважається колонізація.
Колонізація – освоєння порожніх і малонаселених територій. Першою великою колонізацією вважають старогрецьку,
другою – римську, третьою – європейську, початок якої поклали великі географічні відкриття XV – XVII ст. і
результатом якої стало виникнення гігантських колоніальних імперій. Колонізація завжди була одним із способів
розв’язання внутрішніх конфліктів в країнах-метрополіях шляхом міграції „зайвого” або незадоволеного своїм
положенням населення. Ця міграція могла бути насильницькою (коли висилали кримінальних або політичних
злочинців) або добровільною. Люди покидали країни, рятуючись від хронічних соціальних бід і сподіваючись в
новому місці почати нове життя. В основному це були працездатні і енергійні люди, і їх масовий відтік мав для
деяких європейських країн катастрофічні наслідки. Ще в XVII ст. Санчо де Монкада опублікував книгу
„Злиденність Іспанії – результат відкриття Америки”, в якій доводив, що занепад країни, не дивлячись на
приплив американського золота і срібла (Іспанія монополізувала 83% світової здобичі дорогоцінних металів),
пов'язаний з відтоком значної частини іспанського населення за океан. Сама ж Іспанія виявилася переповненою
ледачими бродягами, злодіями, убогими і жебраками-ченцями.
Четвертий різновид міграційних процесів – це вибуття, втеча або вигнання. Вони викликані надзвичайними
обставинами – стихійними бідами, політичними потрясіннями, релігійними гоніннями, війнами і революціями.
Історичними прикладами можуть служити вигнання в XVII ст. з Іспанії 500 тис. моріськів (залишків арабського
населення), масову втечу гугенотів з Франції і пуритан з Англії в XVII – XVIII ст., переселення 7 млн.
мусульман з Індії до Пакистану в 1947 р.
В результаті вимушеного або добровільного вибуття великих груп населення з історичної батьківщини на новій
території утворюються етнічні анклави – діаспора. Діаспора (греч. – розсіяння) – це частина етносу, що живе в
новому місці поселення, в різних країнах. Це своєрідна соціально-етнічна спільність, що виникла в результаті
складних міграційних процесів, іноді протягом сторіч. Спочатку цей термін відносився до євреїв, що розселилися
з часів Вавілонського полону (VI ст. до н.е.) поза Палестиною. Пізніше це поняття розповсюдилося на інші
етнічні і релігійні групи, що живуть поза своєю історичною батьківщиною. Нині існують і нові діаспори,
наприклад, в США –китайська, ірландська, вірменська, польська, італійська, грецька, російська та ін.
Серед видів міграції важливе місце займають два – імміграція і еміграція. Еміграція – виїзд за межі країни на
постійне або на тривале проживання. Імміграція – в'їзд в дану країну на постійне місце проживання або на
тривале мешкання. Таким чином, іммігранти – люди, що вселяються, а емігранти – що виселяються (добровільно
або вимушено). Еміграція знижує чисельність населення. Якщо виїжджають талановиті та кваліфіковані люди, то
знижується не тільки чисельність, але і якісний склад населення. Імміграція підвищує чисельність населення.
Приїзд в країну висококваліфікованої робочої сили підвищує якісний склад населення, а малокваліфікованої
викликає зворотні наслідки.
Російський соціолог В. Добреньков визначає вертикальну і горизонтальну мобільність як типи соціальної
мобільності, а міжпоколінну і внутрішньопоколінну мобільність – як види соціальної мобільності [2; с. 436].
Міжпоколінна мобільність припускає, що діти досягають вищої соціальної позиції або опускаються на нижчий
ступінь, чим займали їх батьки. Приклад: син шахтаря стає інженером. Міжпоколінна мобільність – це зміна
статусу дітей щодо статусу їх батьків. Наприклад, син водопровідника стає президентом корпорації, або,
навпаки, син президента корпорації стає водопровідником. Міжпоколінна мобільність є найважливішою формою
соціальної мобільності. Її масштаб свідчить про те, до якого ступеня в тому або іншому суспільстві нерівність
переходить від одного покоління до іншого. Якщо міжпоколінна мобільність невелика, то це означає, що в даному
суспільстві нерівність пустила глибоке коріння, і шанси людини змінити свою долю залежать не від неї самої, а
обумовлені народженням. У разі значної міжпоколінної мобільності люди досягають нового статусу завдяки власним
зусиллям незалежно від їх походження. Загальний напрям міжпоколінної мобільності молоді – з групи працівників
фізичної праці в групу працівників розумової праці.
Внутрішньопоколінна мобільність має місце там, де один і той же індивід, в порівнянні з батьком, впродовж
життя кілька разів міняє соціальні позиції. Інакше вона називається соціальною кар'єрою. Приклад: токар стає
інженером, а потім начальником цеху, директором заводу, міністром машинобудівної галузі.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
До першого питання:
Бойко С. Молодшає обличчя українського алкоголізму // Слово Просвіти. – 2008. – 8-14 трав. (№ 19). – С.4.
Головатий М.Ф. Соціологія молоді: Курс лекцій. – К. : МАУП, 2006. – 304с.
Донцов А.В. Формування моральних механізмів поведінки студентської молоді. – Х. : Видавничий дім "Шлях",
2006. – 226с.
Заросинський Ю. Наркоманія: стан і проблеми боротьби з нею на сучасному етапі // Право України. – 2007. – №
8. – С.61-64.
Миколюк О. Причини поширення алкоголізму серед підлітків в Україні // День. – 2008. – 12 берез. (№ 12). –
С.1, 6.
Наркоманія – загроза національній безпеці // Молодь України. – 2008. – 28 лют. – 3 берез. (16). – С.13.
Пыжик В. Алкозависимость: Явно нездоровая нация // Киев. телеграфъ. – 2008. – 8-14 февр. (№ 5). – С.14.
Усенко Л. Счастье на дне стакана: Статистика алкоголізму в Україні. Щодо питання боротьбы з алкоголізмом //
Известия в Украине. – 2008. – 25 янв. (№ 12). – С.5.
До другого питання:
Гавриленко І.М. Соціологія: Навч.посібник. – К., 2000. – Кн. 2 : Соціальна динаміка. – 464с.
Добреньков В. И., Кравченко А. И. Социология: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 624 с.
Піча В.М., Савєльєв В.П., Хоронжий А.Г., Савка В.Є., Полторак В.А.. Соціологія: підручник. – Л. : Магнолія
2006, 2007. – 278с.
Сорокин П.А. Система социологии. – М. : Астрель, 2008. – 1003с.
Социологический энциклопедический словарь / под ред. Г.В. Осипова. – М., ИНФРА-М-НОРМА, 1998. – 488 с.
Фролов С . С. Соціология. – М.: Гардарики, 2001. – 344 с.
PAGE \* MERGEFORMAT 6
