Реклама




Счетчики

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Referatmarket.Org.Ua!

Тема: «1. Соціальна структура суспільства та методологія її аналізу. 2. Трудовий колектив в політичній системі суспільства. » (ID:33177)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
Скачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   20 кб.
| 1 | 2 | 3 |

доходів, кількості наявних у приватній власності засобів праці. Особливо це помітно на трудових колективах,
які зайняті у сфері матеріального виробництва приватного сектору: на заводах, фабриках, підприємствах
промисловості. В меншій степені – у колективах, які функціонують у сфері нематеріального виробництва: в
керівних установах державного сектору, науково-освітніх закладах. В таких колективах межа між керівником і
підлеглими не залежить від майнового стану та статусу власника, а визначається тільки правами та обов’язками
відповідно до посадових інструкцій.

До політичного життя трудові колективи спонукають саме протиріччя, які пов’язанні з розподілом труда і доходів
у виробництві. Робітники, як правило, не є власниками підприємств, не мають дієвої ролі в організації та
управлінні працею. Вони залежать від власника підприємства, отримують за свій труд певну заробітну плату.
Власники підприємств – використовують найману силу, організовують роботу підприємства відповідно до власних
рішень, самостійно здійснюють заходи по розподілу доходу, оплаті праці. В ході такої взаємодії дуже часто
виникають трудові конфлікти, суперечки на ґрунті незадоволення діями однієї чи іншої сторони. З боку
власників підприємств виникають претензії на якість роботи працівників, виконання ними своїх обов’язків,
дотримання мір безпеки, трудової дисципліни, недбале ставлення до збереження та економії матеріальних
засобів. З боку працівників – незадоволення підвищенням інтенсивності або важкості праці, відсутність
достатніх заходів щодо охорони праці, недоліки в графіку роботи, режимі труда та відпочинку.

В суспільстві окремі трудові конфлікти можуть переростати в соціальні і політичні рухи за покращення умов
праці, в ході яких відбувається застосування політичних методів боротьби за свої права. В цілому ця схема
повністю вписується в соціально-революційну теорію марксизму, в основі якої лежить поняття класової боротьби
трудящих за свої права. За Марксом, тільки в ході політичного протистояння можливо встановлення диктатури
пролетаріату (найманих працівників), які, взявши владу в свої руки, становляться власниками усуспільнених
засобів виробництва і одночасно виконавцями трудових обов’язків на підприємствах. Основним політичним
знаряддям в даному випадку виступає соціальна революція, захоплення політичної влади, створення політичних
інститутів і органів влади в інтересах класу працівників.

Крім революційної теорії Маркса, в умовах ринкової економіки існує і еволюційний шлях покращення
соціально-економічного та політичного становища трудівників. Еволюційні перетворення – це поступове
налагодження та вдосконалення політичної, економічної, правової, соціальної взаємодії між власниками
підприємств і трудовим колективом. В такому випадку основну роль в політичному житті надається профспілкам –
виборним суспільно-політичним та економічним організаціям самоуправління робітників. В ході переговорів між
керівниками цих представницьких органів та власниками підприємств вирішуються питання узгодження дій між ними,
проблеми вдосконалення процесів виробництва, умов та оплати праці. Однак, практика показує, що дуже часто
трудові колективі, що не задоволені результатами переговорів, вдаються до заходів політично-економічного
характеру – страйків, демонстрацій, локаутів.

В умовах неявного протистояння між найманими працівниками та приватними підприємцями, що зокрема характерно
для соціально-політичної ситуації в Україні, трудові колективі переносять свої претензії в області охорони
своїх прав не на підприємництво, а на інші соціальні інститути – державу, законодавчу, виконавчу та судову
владу, що, відповідно до Конституції України, відповідають за забезпечення гідних умов життєдіяльності всіх
громадян. Профспілки України займають в цьому процесі пасивне положення та не ведуть дієвої боротьби за права
трудящих.

Трудові колективи можуть приймати участь в політичному житті суспільства за допомогою прямих форм виробничої
демократії. Переваги безпосередньої виробничої демократії полягають в набутті трудящими досвіду участі в
процесах самоврядування підприємства, вони дозволяють трудовим колективам в певній мірі виступати
організаторами процесів управління і споживання результатів праці. Визнано за доцільне на малих підприємствах
проводити загальні збори трудового колективу, а на великих та середніх – конференції представників трудового
колективу. В практиці європейських країн вже давно спостерігається установлення таких інституцій – виробничі
ради, інші інститути „промислової демократії” передбачають надання частки повноважень трудовим колективам.

Однак дослідники відмічають, що загальні збори – це така форма безпосередньої демократії, якою можна
користуватись лише періодично. Демократія на виробництві повинна розвиватися лише на підставі гармонічного
поєднання прямої і представницької демократії. Представницькі форми необхідні не для заміни колективної
думки, а для виявлення цієї думки, організації проведення її у життя.

Таким чином, враховуючи те, що політична система суспільства – це „сукупність взаємозв'язаних і
взаємозалежних політичних інституцій та організацій, за допомогою яких здійснюється завоювання, утвердження і
функціонування політичної влади в суспільстві 

Політологічний енциклопедичний словник, К., Генеза, 1997. – С. 244.”, можна прослідкувати участь трудових
колективів в діяльності усіх елементів її структури:

1) – трудові колективи в умовах антагоністичного суспільства борються за владу, щоб самостійно формувати
політичні інститути в своїх інтересах;

2) – в умовах неконфліктних взаємовідносин вимагають владу здійснювати відповідні заходи в області соціальної,
економічної, культурної політики;

3) – створюють представницькі органи самоврядування, які повинні захищати соціально-економічні та політичні
інтереси трудящих;

4) – внаслідок своєї масовості та суб’єктності взаємовідносин, відіграють значну роль у формуванні політичної
культури суспільства.

Політична діяльність трудових колективів визначається економічними причинами, а також роллю, які вони мають у
суспільному розподілі праці.



Література


Гавриленко І.М. Соціологія. Кн.1. Соціальна динаміка. – К., Видавничий центр «Киівський університет”, 2000. –
464 с.

Гавриленко І.М. Соціологія. Кн.1. Соціальна статика – К., Видавничий центр «Киівський університет”, 2000. –
336 с.

Гидденс Э. Стратификация и классовая структура. // Социологические исследования. 1992. – N9. – 29 с.

Ерышев А.А. История политических и правовых учений. – К., МАУП, 1998. – 115 с.

Журавський В.С. Політична система України: проблеми становлення і розвитку. – К., Парламентське видавництво,
1999. – 112с.

Політологічний енциклопедичний словник. – К., Генеза, 1997. – 486с.

Сорокін П. Человек, цивилизация, общество. — М., Издательство политической литературы, 1992. – 234 с.

Соціологія: короткий енциклопедичний словник. (уклад. В.І..Волович та ін.) – К., Український центр духовної
культури, 1998. – 377 с.

Соціологія: Підручник (за ред. В.Г. Городяненка) – К., Видавничий центр «Академія», 2002. – 356 с.

Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. – Львів, Кальварія, 1996.– 302 с.

Щепанський Я. Элементарные понятия социологии. – М., Прогресс, 1969. – 299 с.

Якуба О.О. Соціологія. Навчальний посібник для студентів. – Харків, Константа, 1996. – 245 с.









15




| 1 | 2 | 3 |