Заказ 3966. Психологія і педагогіка
Вторая робота из трех
1. ПОНЯТТЯ ПРО ОСОБИСТІСТЬ В ПСИХОЛОГІЇ
2. СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ
3. РОЗВИТОК І ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ
Зміст
Вступ
Особистість є центральною категорією в психології, починаючи з моменту зародження цієї науки і до
сьогоднішнього дня. Науковці-психологи зосереджують свою увагу не тільки на тому, щоб розкрити і зрозуміти
властивості особистості, а й на поясненні основ її існування тощо.
Дослідники в різні часи по-різному пояснювали суть цього феномену. Але, коли вони впритул підходили до його
вивчення, то стикалися з багатомірністю властивостей особистості, їх складністю, невизначеністю. Інтереси і
мотиви, схильності і здібності, характер і темперамент, ідеали, ціннісні орієнтації, вольові, емоційні і
інтелектуальні особливості, співвідношення свідомого і несвідомого (підсвідомого) і багато що іншого – ось
далеко неповний перелік характеристик, з якими доводиться мати справу, якщо необхідно намалювати психологічний
портрет особистості або зрозуміти її сутність.
Перші спроби створення психологічних теорій особистості були здійснені в першій половині ХІХ століття
вченими-психіатрами. Необхідність таких теорій ґрунтувалась на практичних потребах. На протязі декілька
десятиріч була створена величезна кількість таких теорій. В 1930 роках виникає окрема галузь психологічних
досліджень – персонологія, в рамках якої йшло і продовжує відбуватися активне вивчення людської особистості.
1. ПОНЯТТЯ ПРО ОСОБИСТІСТЬ В ПСИХОЛОГІЇ
У процесі спільної діяльності та спілкування в соціокультурному середовищі людина набуває особливої якості,
яку позначають терміном „особистість”. У гуманістичних, філософських та психологічних концепціях особистість
– це людина як цінність, заради якої здійснюється розвиток суспільства.
Особистість – одна з семи іпостасей людини. Інші – це людина як індивід, людина як організм, людина як
індивідуальність, людина як "Я", людина – роль, людина як фізичне тіло, підвладне всім законам механіки. Ці
характеристики розкривають поняття "людина" з різних боків і не є тотожними. Вони утворюють єдине ціле, і
водночас кожна має свої особливості
Скрипченко О.В., Долинська Л.В., Огороднійчук З.В. Загальна психологія. К., А.П.Н., 1999. с. 338..
Людина з'являється на світ повноправним членом суспільства і з народження, на відміну від тварин, яких
іменують особинами, називається індивідом тобто одиничним представником роду людського, виду Ноmо sаріеns
(людина розумна), продуктом тривалого розвитку і носієм індивідуально-своєрідних рис.
Кожна людина як одинична природна істота – це індивід; але така характеристика, звичайно, неповна, оскільки не
дає уявлення про реальну людину, якою вона є в сім'ї і суспільстві, яка відчуває і мислить, до чогось прагне.
Живучи в суспільстві, кожна людина набуває особливої "надчутливої" якості, котру називають особистістю.
Людину як індивіда характеризують її вік, професія, статева належність, зовнішність, освіта, звички,
захоплення. Як особистість її розглядають у системі взаємин, що складаються в неї з іншими людьми: яке місце
посідає серед ровесників, чи має авторитет, чи прагне бути лідером або воліє лишитися в тіні, що являють собою
групи, членом яких вона є тощо. Отже, особистість невіддільна від системи соціальних зв'язків, у які вона
включилася.
Однак хоч особистість кваліфікують як соціальну якість індивіда, те, що людина одержує від природи, не
"випаровується". Природні властивості соціалізуються в її особистості. Українські психологи О. Скрипченко,
Л. Долинська наводять аргументи психологічного дослідження карликів, яке показало, що, крім маленького зросту,
їм притаманні й інші спільні риси: оптимізм, безпосередність, відсутність сором'язливості. Учені дійшли
висновку, що ці особливості сформувались під впливом ставлення до них інших людей як до несхожих на себе і
становлять зворотну реакцію карликів на таке ставлення. Ці якості не сформувалися б, якби карлики жили у
своєму суспільстві, "країні ліліпутів"
Скрипченко О.В., Долинська Л.В., Огороднійчук З.В. Загальна психологія. К., А.П.Н., 1999. с. 339..
Таким чином, особистістю є соціалізований індивід, котрий утілює найсуттєвіші соціальна значущі властивості.
Особистістю є людина, котра має свою життєву позицію, що утвердилася внаслідок тривалої і копіткої свідомої
праці, їй притаманні свобода волі, здатність до вибору, відповідальність. Така людина не просто вирізняється
завдяки тому враженню, яке справляє на інших; вона свідомо виділяє себе з навколишнього світу. Глибина і
багатство особистості зумовлені її зв'язками зі світом, з іншими людьми, уявленням про себе, своє "Я".
З усієї кількості багатоманітних (і часом суперечливих між собою) уявлень про особистість можна виявити тільки
одну спільну рису: особистість як явище притаманне лише такому представнику живого світу як людина. Не може
бути особистістю тварина, комаха, птиця. Особистість – це завжди людський індивід. Однак, навіть стосовно
людей не завжди можна говорити про те, що кожна людина – це особистість. Не відносяться до особистості малі
(грудні) діти, всі психічно хворі особи, а також злочинці, які за порушення закону потрапили за грати.
Говорячи про те, що людина – це особистість, завжди акцентують увагу на тому, вона повинна при цьому
відігравати певну суспільно значиму роль в соціумі, активно впливати на нього.
З такої точки зору психології, особистість, в першу чергу, це – риса, властивість людини. Психологічний
словник наступним чином тлумачить дане положення: особистість – системна якість, яку набуває індивід у
предметній діяльності і спілкуванні, що характеризує його степінь залучення до суспільних відношень
Шапар В Б. Психологічний тлумачний словник. Харків, Прапор, 2004. с. 322..
Слово „системна” в даному визначенні (в інших словниках – інтегративна) означає, що в склад особистості
входить множина інших якостей: моральних, комунікативних, інтелектуальних, вольових, емоційних – вони, певним
чином, інтегруючись між собою утворюють своєрідний сплав рис людини, яку й називають „особистість”. Крім того,
що „особистість” – це властивість людини, в психології, соціології, педагогіці прийнято особистістю називати і
саму людину, що має таку властивість.
2. СТРУКТУРА ОСОБИСТОСТІ
В психології до розгляду структури особистості існують різні підходи.
І. Згідно з концепцією персоналізації А.В. Петровського, в структурі особистості можна вирізнити три
складові:
1) внутрішньоіндивідна (інтеріндивідна) підсистема, яка представлена темпераментом, характером, здібностями
людини, всіма характеристиками її індивідуальності;
2) інтеріндивідна підсистема, яка виявляється у спілкуванні з іншими людьми і в якій особистісне виступає як
прояв групових взаємовідносин, а групове – в конкретній формі проявів особистості;
3) надіндивідна (метаіндивідна) підсистема, в якій особистість виноситься як за межі органічного тіла
індивіда, так і поза зв'язки "тут і тепер" з іншими індивідами. Цей вимір особистості визначається "внесками",
що їх робить особистість в інших людей.
Діяльність кожного індивіда та його участь у спільній діяльності зумовлює зміни в інших особистостях. Таким
чином, особистість ніби набуває другого життя в інших людях. Зафіксувавши зміни, що їх спричинює індивід в
інших людях, можна було б дістати найповнішу його характеристику саме як особистості. Індивід може досягти
рангу історичної особистості в певній соціально-історичній ситуації лише тоді, коли впливатиме на широке коло
