Заказ 3974 Психология
1 Основні етапи розвитку групи під час тренінгу.
2 Охарактеризуйте дві-три вправи на розвиток уміння слухати.
ЗМІСТ
1. ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ ГРУППИ ПІД ЧАС ТРЕНІНГУ
Тренінгова група – це група для проведення психотерапевтичних (психокорекційних) занять з людьми, які хочуть
розв'язати певні проблеми (конфлікти, труднощі спілкування, страхи, пошуки партнера і багато що інше), або
навчитися чомусь новому – наприклад, розвинути інтуїцію, удосконалити мистецтво контакту з людьми т.д.
Кількість групи, як правило, 7-15 чоловік, заняття в якій проводиться фахівцем-психотерапевтом [5].
1. Підготовчий етап. Тренінг – це процес, для участі в якому людині слід змінити свій стиль поведінки,
відношення до себе та інших людей. Дії і заняття, які робить учасник тренінгу, вимагають деякої психологічної
підготовки до цього. Група на початковому етапі тренінгу уявляє собою "спільність внутрішньо роз'єднаних
людей, які не знають нічого один про одного, не об'єднанні спільними емоціями, переживаннями, не знають
правил можливої поведінки під час тренінгу" [1; с. 58]. Цей етап психотренінгу свідчить про наявність деякої
психологічної напруги між його учасниками.
Тренінговій групі для ефективної роботи завжди на початку необхідне певне "розігрівання", створення мотивації
змін. Іноді для "розігрівання" групі досить декількох годин, іноді цьому вимагається присвятити весь перший
день занять. Це пов'язано перш за все із ступенем внутрішньої готовності учасників групи до незвичних і
незвичайних способів роботи і вмотивованістю на процеси розвиваючої взаємодії, саморозкриття, зміни своєї
поведінки.
На цьому етапі залежно від стану і поведінки групи ведучий застосовує різні тактики:
1. Якщо група набудована доброзичливо, але напружено, то його задача – допомогти розслабитися, позбавитися
напруги, створити атмосферу відвертості, довіри, психологічної безпеки і "мажорного" настрою в учасників, що
дозволяє забезпечити умови для позитивної мотивації на групову взаємодію;
2. Якщо група із самого початку набудована скептично або навіть вороже, ведучий свідомо провокує вихід цієї
незадоволеності, пропонуючи завдання, психологічно важкі і підкреслюючи відсутність умінь ефективної
комунікації і навиків знаходження нестандартних способів рішення проблеми. Для цього застосовується гра
"Корабельна аварія" (її аналоги – "Катастрофа в пустелі", "Посадка на Місяці"). Суперечки, що неодмінно
розгортаються в ході цих ігор, коли ніхто не бажає прислухатися до думки інших, наочно демонструють самим
учасникам їх некомпетентність у сфері спілкування і необхідність зміни своєї поведінки [4].
Для зняття напруги на цій стадії використовуються психогімнастичні ігри, наприклад, "Плутанина": всі беруться
за руки, утворюючи ланцюжок; той, що стоїть першим, починає рухатися під руками граючих, заплутуючи ланцюжок;
інший учасник (ведучий), який до цього стояв спиною, повинен розплутати ланцюжок, не розчіпляючи руки
учасників.
Вже на цій стадії майже кожна вправа супроводжується індивідуальною і груповою рефлексією, мета якої – в
осмисленні процесів, способів і результатів індивідуальної і спільної діяльності.
Як правило, перша стадія розвитку групи відбувається на першому занятті. На ньому члени групи знайомляться
між собою, опановують правилами і принципами психотренінгових вправ, посилюють свою мотивацію до занять. На
цьому етапі закладаються основи згуртування групи, однак, при цьому в окремих осіб можуть залишатися явища
недостатньо комфортного існування в новому для себе соціальному середовищі.
2. Криза в розвитку тренінгової групи (стадія усвідомлення). Часто скептицизм і незадоволеність не зникають,
а навіть наростають на другий день роботи ("Що ми тут втрачаємо час?", "Кому б розповісти, якою нісенітницею
ми тут займаємося!" та ін.). У групі панує негативний настрій, що заважає продуктивно застосовувати техніку
тренінгу.
Криза групового розвитку на початковому етапі викликається, з одного боку, недостатньо усвідомлюваним
внутрішнім протестом проти необхідності побачити свій новий психологічний портрет, переглянути своє само
відношення і свої поведінкові патерни (патерн – набір стереотипних поведінкових реакцій індивіда), тобто
суперечністю між Я-реальним і Я-дзеркальним, а з другого боку – цілком зрозумілим страхом відкритися перед
іншими учасниками групи і ведучим (особливо виразно це виявляється тоді, коли доводиться працювати з членами
одного колективу, багато років знаючими один одного, але із звичної "фасадної" сторони).
Разом з тим продовження роботи в групі вимушує учасників тренінгу зробити кроки по подоланню періоду кризи.
Вони починають усвідомлено підходити до розуміння необхідності особистісного перетворення через участь у
тренінгових заняттях. На цій стадії основним процесом зміни є головним чином когнітивний. Як було вказано
вище, самосвідомість при переході з нижчого рівня на вищий характеризується зміною процесів рефлексій.
Розширення, ускладнення і поглиблення рефлексії пов'язане з необхідністю своєрідного "роздвоєння", виходу за
межі безпосереднього поточного процесу або стану. А це в свою чергу обумовлюється зупинкою, припиненням ходу
процесу, що є основою первинного розрізнення суб'єктом себе і здійснюваного їм руху. Фіксація зупинки в
свідомості визначає вищий рівень рефлексії.
Рівень усвідомлення істотно підвищується завдяки спостереженню, зіставленню, інтерпретації можливих точок
зору, позицій, способів і прийомів сприйняття і поведінки, обговорюваних в тренінгових групах. Завдяки
збільшенню інформації учасники групи починають усвідомлювати і оцінювати альтернативи небажаній поведінці і
зростання власних професійних і особистісних можливостей у зв'язку з відмовою від небажаної поведінки.
Критичність і скептицизм поступаються місцем якнайглибшому інтересу, цікавості, прагненню зрозуміти слова
ведучих і процеси, що відбуваються в групі і усередині самих учасників. Рефлексія стає глибшою і
змістовнішою. Все частіше звучать жарти, сміх, відносини стають по-справжньому теплими. При виконанні вправ
виникає бажання допомогти один одному, емоційно підтримати. Активно застосовуються (зрозуміло, на ігрових
імітаційних моделях) нові способи взаємодії, поведінки, рішення проблем. На цій стадії з особливою увагою
вивчаються і апробовуються учасниками способи самопізнання, самоаналізу, самоконтролю і саморегуляції.
На цій стадії надзвичайно корисні вправи, орієнтовані на саморозкриття. Такі, наприклад, процедури "Предмет
розказує про господаря". Кожний з учасників бере в руки будь-який предмет, що належить йому, і від імені
цього предмету розказує про свого володаря ("Я – авторучка Марини, я у неї всього місяць, але за цей час я
дізналася про неї..."). Інші "предмети" можуть поставити розповідачу будь-які питання про його господаря. Така
форма самопрезентації, коли людина говорить про самому себе в третій особі, ідентифікуючись з неживим
предметом, дозволяє бути більш розкутим і поділитися сокровенним, полегшує задачу саморозкриття.
Вправа "Самоаналіз". Кожен учасник одержує лист паперу і ділить його на чотири частини. Дається наступна
інструкція: "Дай 10 відповідей на питання: "Хто я такий?". Зроби це швидко, записуючи свої відповіді точно в
тій формі, в якій вони відразу приходять в голову. Запиши їх в перший стовпчик. У другий стовпчик запиши
відповіді на те ж питання, але так, як, на твою думку, озивалися б про тебе твої близькі (вибери когось
конкретно). У третій стовпчик запиши відповіді на те ж питання так, як, на твою думку, озивався б про тебе
учасник групи, сидячий зліва від тебе. Після цього обговорюється, наскільки група згодна з даним портретом.
Потім листи повертаються учасникам, і вони самі порівнюють всі набори відповідей, аналізують їх схожість і
відмінності.
Таким чином, в ході даного етапу остаточно долаються кризові явища, які пов’язані з проблемою формування
психологічної готовності до тренінгових занять. Учасник тренінгу становиться повністю вмотивованим до занять,
руйнуються психологічні бар’єри спілкування, виникає зацікавленість ігровими вправами, готовність виконувати
їх без перешкод. Група діє більш усвідомлено, її згуртованість зростає, виникають почуття співпереживання і
