Заказ 4747. Соціологія
1. Структурний функціоналізм Т. Парсонса
2. Ключові поняття етносоціологіїЗміст
1. Структурний функціоналізм Т. Парсонса.
Структурний функціоналізм або структурно-функціональний аналіз є один з найбільш важливих і складних напрямів
сучасної теоретичної соціології, виникнення якого певною мірою об’єктивно пов’язане з широким розвитком
емпіричної соціології.
До середини 30-х рр. ХХ ст., соціологи США накопичили значний емпіричний матеріал, здійснивши велику кількість
різноманітних за масштабністю і тематикою емпіричних соціологічних досліджень, які не виходили за межі окремих
регіонів країни і торкались лише деяких проблем суспільного життя. Аналізуючи емпіричні дані, вони одержували
лише часткові узагальнення локальних явищ або класів явищ, збільшуючи чисельність “дискретних теорій”. Але
чим більше з’являлось таких теорій тим частіше усвідомлювалась необхідність розробки систематичної теорії
науки – теорії, яка б могла пояснювати емпіричні факти соціальної дійсності в цілому.
Основні принципи структурного функціоналізму розробили провідні соціологи США Толкотт Парсонс і Роберт Мертон.
Саме цих американських соціологів і вважають засновниками сучасного структурного функціоналізму, в якому були
використані ідеї Г. Спенсера, Е. Дюркгейма, М. Вебера та ін.
Парсонс (Parsons) Толкотт (1902 – 1979) – американський соціолог, один з творців теоретичної соціології і
соціальної антропології ХХ століття.
Парсонс прагнув до створення фундаментальної теоретико-логічної системи, що описує механізми взаємодії людини
з навколишньою дійсністю у всьому її різноманітті. Ключовою для цієї системи стала побудова теорії дії
(поведінки в соціальному середовищі), яку Парсонс розробляв і удосконалював впродовж всього життя.
Прагнучи до подолання як соціологічного ідеалізму, що пояснював соціальну дію виключно суб'єктивними мотивами,
так і жорсткої утилітарності позитивістського біхевіорізму, Парсонс запропонував своє визначення людської
(соціальної) дії як динамічної системи, що самоорганізовується.
Розглядаючи суспільство як результат взаємодії індивіда і, одночасно, регулятор сумісного ціледосягнення,
Парсонс дає трактування суспільства як функціональної системи. На його думку, в соціальній системі рішення
проблеми адаптації до середовища забезпечується господарською підсистемою економічних організацій; сумісне
ціледосягнення забезпечується і регулюється політичною підсистемою; інтеграція здійснюється через правові
норми і інші нормативні форми (звичаї, паттерни, цінності); відтворення забезпечується формами
соціально-значущого знання – релігійними уявленнями, мораллю, наукою, а також інститутами соціалізації (сім'я,
первинні групи, освітні інститути)
Парсонс Т. Система современных обществ, М., Аспект Пресс, 1998. С. 45.. Культура в роботах Парсонса
інтерпретується в достатньо вузькому розумінні – як частина соціальної системи, що забезпечує структуризацію і
існування ціннісних форм – і розглядається в чисто функціональному аспекті.
При структурному підході об’єкт дослідження складається з одиниць чи елементів, які входять до його складу і
утворюють певну структуру Функціональний підхід з’ясовує зв’язки між елементами і цілим, а також способи їх
функціонування. При цьому соціолог розглядає можливі стани системи, допустимі сполучення елементів у ній,
визначає набір функцій як способів поведінки, що притаманні даному системному об’єкту за умови збереження його
структурної цілісності.
Для Парсонса система є сталим комплексом соціальних дій, які повторюються і взаємопов’язуються. Тоді соціальна
система для нього виступає усталеним комплексом мотивованої людської поведінки. Соціальну структуру утворює
система соціальних відносин людей, що діють виконуючи певні соціальні ролі стосовно один одного. Отже роль –
це одиниця соціальних відносин. У ролі, яку виконує індивід, поєднуються мотиви його дій з очікуванням щодо
дій інших індивідів.
Парсонс намагається не лише розробити правила структурно-функціонального аналізу будь-якої соціальної системи,
але й визначити сукупність необхідних умов для всіх соціальних систем. Парсонс вважав, що основою до всієї
соціологічної концепції є категорія рівноваги: “Суспільство може існувати і самозберігатися лише в рівновазі”
Парсонс Т. Система современных обществ, М., Аспект Пресс, 1998. С. 46.. Порушення рівноваги означає
дестабілізацію або загибель соціальної системи. Завдяки цьому і випливає основне завдання соціології – надання
рекомендацій щодо стабілізації суспільства, тобто по підтриманню рівноваги в соціальній системі.
Жодна соціальна система, тобто суспільство, виробнича одиниця, окремий індивід – не можуть вижити, якщо не
розв’язані основні проблеми, які звучать так:
а) пристосування до оточуючого середовища (адаптація);
б) формування цілей і мобілізації ресурсів для їх досягнення (ціле покладання);
в) підтримування внутрішньої єдності і упорядкованості, припинення можливих відхилень (інтеграція);
г) забезпечення внутрішньої стабільності, рівноваги, самототожності системи (латентність)
Там же. – С. 49..
На рівні суспільства адаптацію здійснює економіка; функцію ціле покладання – політика; функцію інтеграції –
право і культура, латентну функцію – інститути соціології: сім’я, школа, церква.
Одним з важливих положень концепції Парсонса є розмежування таких відносин автономних підсистем дії, як
особистість і культура. Це дозволяє йому уникнути уявлень про цілком незалежну особистість, з одного боку, і
уявлень про індивідів жорстоко запрограмованих пануючою культурою і залежних від її цінностей, з другого. Він
розглядає це співвідношення як систему вмотивованої поведінки особистості, що взаємодіє з культурними
стандартами і цінностями, виступаючи в якості оточуючого зовнішнього середовища.
В цілому формалізована модель системи дії включає культурну, соціальну, особистісну і органічну підсистему,
які знаходять між собою у відносинах взаємного обміну. Кожна з цих підсистем спеціалізується на виконанні
певних функцій. Особистість – функції ціледосягнення, соціальна підсистема – функції інтеграції індивідів,
культурна підсистема – функції поширення взірців дій, цінностей, вірувань, знань; організм – функції адаптації
до середовища. На найбільш загальному рівні соціальний порядок виступає продуктом двох процесів: тенденції
системи до самозбереження і самодостатності та тенденції до охорони своїх кордонів і стабільності щодо
навколишнього середовища.
Для Парсонса однією з центральних задач соціології є аналіз суспільства як системи функціонально
взаємозв'язаних змінних. На практиці це означає, що аналіз будь-якого соціального процесу проводиться як
частина дослідження деякої системи. З погляду концепції дії система для Парсонса є будь-який стійкий комплекс
повторювальних і взаємозв'язаних соціальних дій. Потреби особистості виступають як змінні в соціальній
системі. Парсонс прагнув не тільки розробити правила для функціонального аналізу будь-якої соціальної системи,
але і визначити сукупність необхідних умов для «функціональних передумов» стосовно всіх соціальних систем.
Ці умови, необхідні для роботи будь-якої такої системи, відносяться не тільки до соціальної системи як такий,
але і до її членів. Кожна соціальна система повинна задовольняти певні фізичні потреби своїх членів так, щоб
вони могли вижити. Вона повинна мати в своєму розпорядженні також певні засоби розподілу матеріальних
ресурсів. Далі будь-яка система повинна виробити якийсь процес соціалізації людей з тим, щоб вони розвинули
або суб'єктивні мотивації підпорядкування конкретним нормам, або якусь загальну потребу підпорядкування
нормам.
Кожне суспільство на додаток до специфічних норм має визначені, властиві тільки йому цінності. За відсутності
таких цінностей маловірогідно, що окремі особи зможуть успішно інтерналізувати потреби підпорядкування нормам.
Фундаментальні цінності повинні стати частиною особистості. Разом з тим кожна система повинна мати певну
організацію видів діяльності і інституційні засоби, щоб успішно справлятися з порушеннями цієї організації
тими або іншими формами примушення або спонукання. І нарешті, суспільні інститути повинні бути відносно
сумісні один з одним.
Пошуки функціональних передумов не тільки соціальних систем взагалі, але і окремих типів соціальних систем, на
