Соціальна профілактика синдрому „емоційного вигорання” медичних працівників

Вступ 2
1. Сутність синдрому емоційного «вигорання» 3
2. Запобігання та подолання синдрому емоційного «вигорання» у медпрацівників 5
Висновки 8
Література 10
Додатки 11

Психологічне вивчення особистості в екстремальних умовах

План
Теоретична частина 3
Практична частина 10
Використана література 25
Додаток 27

У роботі розглядається проблема іноземних студентів, що приїжджаючи на навчання в іншу країну, свідомо попадають в екстремальні, стресові для них умови життя.
Гіпотеза дослідження
Метою практичної частини даної роботи є дослідження синдрому емоційного вигоряння іноземних студентів у порівнянні з нашими студентами, за допомогою дослідження особистісних і організаційних факторів, що ініціюють розвиток даного синдрому.
Мета і задачі дослідження
Ціль дослідження полягає в дослідженні синдрому емоційного вигоряння і виявлення впливу на нього навколишніх і особистісних факторів.
Досягнення поставленої мети припускає рішення наступних задач:
1. Діагностика синдрому емоційного вигоряння в іноземних студентів;
2. Аналіз впливу навколишніх і особистісних факторів на розвиток синдрому емоційного вигоряння іноземних студентів.
Методики дослідження
Для проведення даного дослідження була обрана наступна методика:
Методика В.В. Бойко “Дослідження емоційного вигоряння”.

Емоційне вигорання та його профілактика у медичних працівників

Вступ 2
Розділ І. Характеристика феномену емоційного вигорання. 5
Розділ І. Характеристика феномену емоційного вигорання. 5
1.1. Поняття «емоційного вигорання». 5
1.2. Впливаючі фактори. 13
1.3. Лікування. 18
Розділ ІІ. Емпіричні дослідження емоційного вигорання у медичних працівників. 20
2.1. Методи і характер. 20
2.2. Аналіз результату. 24
2.3. Профілактичні рекомендації. 36
Висновки 41
Ліктерат 44
Додатки 46

Проблема діагностики емоційного "вигорання" у вихователів дошкільних навчальних закладів

ВСТУП 3
Розділ 1 6
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ 6
1.1. Сутність феномену вигорання, підходи до його вивчення 6
1.2. Моделі емоційного вигорання та стадії його розвитку 9
1.3. Особливості синдрому емоційного вигорання у вихователів дитячих дошкільних закладів 13
Розділ 2 17
ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГІВ ДОШКІЛЬНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ 17
2.1. Програма дослідження 17
2.2. Визначення рівня домагань респондентів 21
2.3. Визначення степені вигорання респондентів 25
2.4. Інтерпретація результатів дослідження 31
2.5. Висновки по дослідженню 32
ВИСНОВКИ 33
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 35
Додатки 38

ВСТУП
Актуальність дослідження. Потреба збереження ціннісних орієнтацій щодо суспільного виховання дитини дошкільного віку в умовах інтеграційного поступу України до європейських стандартів в освіті, скорочення мережі та залишковий принцип фінансування дитячих садків актуалізують наукове обґрунтування питань подальшого розвитку системи дошкільної освіти.
Серед актуальних проблем виступають, по-перше, протиріччя між можливостями кадрового потенціалу, підготовленого і зорієнтованого на репродуктивні форми навчально-виховної роботи з дітьми, і новими соціальними вимогами щодо індивідуалізації та гуманізації освітнього процесу. По-друге, неготовність переважної більшості педагогів до сприймання та впровадження нових підходів, невміння творчо трансформувати їх в свою педагогічну діяльність. По-третє, перенесення стереотипів авторитарного керування дошкільними навчальними закладами в системі взаємостосунків “керівник – підлеглий” у вирішення завдань впровадження особистісно орієнтованої моделі стосунків “педагог – дитина“. Ці протиріччя обумовили появу такого психічного явища, як синдром професійного вигорання педагога дошкільного закладу.
Порівняно недавно в іноземній, а потім і у вітчизняній літературі з’явилося поняття „емоційне вигорання”, що віддавна розглядалося як аспект професійної деформації і визначалося як стан знемоги, виснаження з відчуттям власної марності. Згідно з сучасними уявленнями, під „психічним вигоранням” розуміють стан фізичного, емоційного і розумового виснаження, що проявляється у професіях соціальної сфери типу "людина – людина".
Основними концептуальними передумовами виникнення теорії емоційного вигорання стали праці Г.Сельє та його послідовників по вивченню загального адаптаційного синдрому (Р. Лазарус, Р. Розенман, І. Фрідман), а також праці, присвячені вивченню так званої “лаврованої” депресії або “депресії виснаження” (П.Кільхольц, Р.Бек).
В період активної розробки цієї проблеми в другій половині ХХ ст. в працях Н.А. Амінова, В.В. Бойко, М.І. Буріша, М. Лейтера, Г.В.Ложкіна, С.Д. Максименко, К. Маслач, В.Є. Орла, А.О. Реана, Т.І. Ронгинської, М. Черніса, Т.В. Форманюка, І. Фрідмена, Х.Дж. Фрейденбергера та ін. аналізувалися питання щодо природи "синдрому емоційного вигорання", його компонентів та динаміки.
Сучасні українські психологи Н.М. Булатевич, Т.В. Зайчикова, Л.М. Карамушка, К.О. Малишева, В.І. Сіткар, Л.І. Тищук свої роботи присвятили дослідженню проявів емоційного вигорання у представників різних професій, що працюють в системі "людина – людина".
Однак теоретичний аналіз даних досліджень показав, що в психології донині практично не представлена проблема синдрому професійного вигорання педагогів дошкільних навчальних закладів і проблема його запобігання, хоча актуальність такого дослідження обумовлена його негативним впливом на психоемоційний стан як самого педагога, так і дітей дошкільного віку, враховуючи їх особливу чутливість до впливу оточуючого світу та потребу в психологічному захисті. Отже, соціальна значущість проблеми та її недостатня наукова розробленість зумовили вибір теми даного дослідження: „Проблема діагностики емоційного "вигорання" у вихователів дошкільних навчальних закладів”.
Об’єкт дослідження – синдром професійного вигорання педагога дошкільного навчального закладу.
Предмет дослідження – психологічні особливості синдрому емоційного вигорання педагога дошкільного навчального закладу.
Мета дослідження – розкрити зміст психологічних особливостей синдрому професійного вигорання педагогів дошкільних навчальних закладів.
Згідно з поставленою метою було визначені завдання дослідження:
1. На підставі теоретичного аналізу літератури з проблеми синдрому емоційного вигорання, узагальнення та систематизації результатів зарубіжних і вітчизняних емпіричних досліджень визначити особливості структури, причини та наслідки синдрому емоційного вигорання у педагогів дошкільних навчальних закладів.
2. Виявити моделі, структуру та особливості прояву синдрому емоційного вигорання в педагогічної професійної сфері.
3. Виділити і проаналізувати особливості впливу індивідуальних психологічних властивостей вихователів на степінь прояву у них емоційного вигорання.
Методи дослідження. Мета і завдання дослідження зумовили використання комплексу методів дослідження, які було підібрано, керуючись вимогами, що ставляться до проведення психодіагностичного обстеження. У теоретичній частині використано методи аналізу, узагальнення та синтезу існуючого наукового матеріалу з проблем синдрому емоційного вигорання.
В емпіричній частині застосовувався комплекс психодіагностичних методів. Для збору первинної психологічної інформації застосовувалися методи спостереження, бесіди, тестування, зокрема методика визначення рівня домагань Шварцландера. Для вивчення міри вираженості та симптомів синдрому емоційного вигорання використовувалась методика діагностики емоційного вигорання В.В.Бойко.
Робота структурно складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

ОСНОВНІ МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ 5
1.1 Сутність і специфіка підготовки інженерів-педагогів 5
1.2 Становлення та розвиток системи підготовки інженерів-педагогів 6
РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ 15
2.1 Характеристика основних методів 15
2.2 Методи професійного навчання інженерів-педагогів під час навчання у вузі 18
ВИСНОВКИ 28
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 30

У процесі дослідження встановіть особливості емоційного стану людини, не відволікаючи її від роботи

1. Теоретичні основи дослідження емоційного стану людини. 3
2. Встановлення емоційного стану людини. 7
І. Позитивні.
ІІ. Негативні.
Картка спостереження за емоційним станом

Список використаної літератури 14


У процесі дослідження встановіть особливості емоційного стану людини, не відволікаючи її від роботи:
А) який метод психології можна використати в цьому разі і чому?
Б) На підставі чого можна визначити емоційний стан цієї людини?

Вплив криз професійного становлення на ефективність праці особистості

ВСТУП 3
Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ І ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАЦІ МЕНЕДЖЕРА 5
1.1. Кризи професійного становлення 5
1.2. Ефективність праці 13
1.3. Ефективність праці менеджера з персоналу 17
Висновки до розділу І 24
Розділ ІІ. ПРАКТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ПРОФЕСІЙНОЇ КРИЗИ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАЦІ МЕНЕДЖЕРУ З ПЕРСОНАЛУ 25
2.1. Організація дослідження 25
2.2. Обґрунтування та підбір методів дослідження 28
2.3. Аналіз та інтерпретація отриманих результатів 32
Висновки до розділу ІІ 39
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 40
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 42
ДОДАТКИ 45




ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Сучасна соціально-економічна ситуація в Україні висуває серйозні вимоги до компетентності і професіоналізму фахівців в усіх галузях суспільного виробництва, а особливо в області управління. Від керівників вимагається не тільки добра теоретична підготовка, а й ефективна реалізація відповідних знань, умінь і навичок. При цьому особливо важливим вважається урахування всіх факторів, які впливають на процес успішної професійної діяльності індивіда. Одним із таких факторів є кризи професійного становлення, котрі пов’язані з особистісним і віковим розвитком людини, а також з фізичним і психологічним навантаженням на спеціаліста в економічних умовах сьогодення.
Процес професійного розвитку особистості у вітчизняній психологічній науці досліджується достатньо тривалий час. Різні аспекти таких досліджень пов’язані з вивченням розвитку людини в умовах професійного середовища, становленням її професійних і особистісних якостей, визначенням місця і ролі здібностей та інтересів у формуванні суб'єкта праці, розв’язання проблеми професійного самовизначення. У вітчизняній психології проблеми професійного становлення особистості досліджували О.Ф. Бондаренко, Н.С. Глуханюк, Е.Ф. Зеєр, Є.А. Клімов, А.К. Маркова, Л.М. Мітіна, Ю.П. Поваренков, Н.В. Чепелєва та ін.
Особливе місце в працях психологів займає вивчення умов та перебігу професійних криз, дослідження яких у загальному плані здійснювалось Л.І. Анциферовою, С.П. Бєзносовим, Е.Ф. Зеером, Є.Л. Клімовом, Л.К. Марковою, В.І. Слободчиковим та ін. Однак, в роботах цих та інших авторів практично немає досліджень того, як професійні кризи впливають на становлення керівників низової ланки управління, обумовлюють ефективність їх праці. Цей факт обумовив вибір теми даного дослідження: "Вплив криз професійного становлення на ефективність праці особистості".
Об'єкт дослідження – професійне становлення менеджерів з персоналу.
Предмет дослідження – ефективність праці менеджерів, що розглядається у залежності від криз професійного становлення фахівця.
Метою даного дослідження є виявлення впливу криз професійного становлення особистості на ефективність праці.
В якості гіпотез дослідження висуваються наступні припущення:
1. Кризи професійного розвитку в загальній картині онтогенезу спів відносяться з кризами вікового розвитку таким чином, що в різні періоди розвитку визначальну роль можуть грати або характеристики професійного розвитку, або характеристики особистісного розвитку.
2. Очікується, що на процес професійного розвитку індивіда значним чином впливають індивідуально-особистісні властивості, у якості яких можуть виступати стратегії подолання кризових ситуацій, механізми психологічного захисту особистості у вигляді синдрому емоційного вигорання.
Виходячи з мети і гіпотези, були визначені наступні завдання:
1. Вивчити особливості та основні етапи професійного становлення особистості.
2. Дати характеристику основних криз професійного життя, які впливають на ефективність праці.
3. Емпірично дослідити вплив психологічних чинників, що обумовлені професійними кризами, на ефективність професійної діяльності менеджерів низової ланки управління.
Для реалізації завдань дослідження були застосовані наступні методи: загальнонаукові – аналіз, синтез, узагальнення, аналіз літератури з теми дослідження; психологічні – спостереження, бесіда, експертне оцінювання, методика діагностування емоційного вигорання за В.В. Бойко.
Наукова новизна полягає в застосуванні теоретичних положень щодо криз професійного становлення для конкретної професійної групи – менеджерів з персоналу.
Практичне значення такого дослідження полягає у створенні емпіричної бази для подальшої розробки методичних рекомендацій щодо підвищення ефективності роботи менеджерів в умовах психологічних криз особистості.
Робота структурно складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.

Вплив відносин "лікар-пацієнт" на медичних працівників

ВСТУП 3
1. ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ У ПРАЦІВНИКІВ МЕДИЧНОЇ СФЕРИ 4
2. ЯВИЩЕ “ОГРУБІННЯ” МЕДИЧНОГО ПРАЦІВНИКА 8
3. ЗМІНИ ОСОБИСТОСТІ ВНАСЛІДОК ТРИВАЛОЇ РОБОТИ В МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДАХ 10
ВИСНОВКИ 14
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 15








ВСТУП
Будь-яка сфера професійної діяльності шкідливо діє на організм і психіку працівників. Різниця полягає тільки у тому, що в одному випадку найбільш впливовими будуть фізичні чинники (шум, пилюка, температура, вібрація та ін), в інших – психологічна і навіть моральна дія. Не стала виключенням і медична праця. Медперсонал не в меншій мірі підвернений шкідливому впливу різного роду факторів, в основному, психологічного, емоційного характеру, ніж робітники в інших галузях. При цьому, як показує практика, емоційні та моральні перевантаження, стреси іноді наносять значної шкоди людині, деформують її особистість, впливають на виникнення у індивіда не тільки душевних, психічних розладів, а й важких захворювань у тілесній організації. "Всі хвороби від нервів", – цей принцип найбільш підходить саме медичним працівникам, котрі віддають всю свою енергію і сили для виконання найнеобхіднішої справи – лікування людей. В даній роботі будуть розглянуті ряд аспектів таких професійних захворювань та: емоційне вигорання, очерствілість (огрубіння), деформація (деградація) особистості лікаря.

ВПЛИВ СТИЛЮ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ НА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ І. СТИЛЬ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ
ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ
ПІДЛІТКА 6
1.1 Суть педагогічного спілкування 6
1.2. Стилі педагогічного спілкування 17
1.3. Роль педагогічного спілкування у формуванні
особистості підлітка 26
РОЗДІЛ II. ВПЛИВ СТИЛЮ ПЕДАГОГІЧНОГО
СПІЛКУВАННЯ НА ФОРМУВАННЯ
ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА 34
2.1. Опис програми дослідження 34
2.2. Виявлення стилів педагогічного спілкування вчителів 37
2.3. Визначення особистісних особливостей підлітків 41
2.4. Виявлення особливостей особистості підлітків,
що формуються під впливом різних стилів
педагогічного спілкування 46
ВИСНОВКИ 60
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 65
ДОДАТКИ 70

Синдром емоційного вигоряння у медичних працівників

Вступ 3
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРЯННЯ 6
1.1. Сутність феномену вигоряння, підходи до його вивчення 6
1.2. Моделі емоційного вигоряння та стадії його розвитку 9
2. ПРАКТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ФАКТОРІВ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРЯННЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ 14
2.1. Програма дослідження 14
2.2. Визначення рівня домагань респондентів 18
2.3. Визначення степені вигоряння респондентів 22
2.4. Інтерпретація результатів дослідження 28
2.5. Висновки по дослідженню 29
Висновки 30
Література 32
Додатки 34

Вступ
Професійний розвиток – досить складний процес, який має циклічний характер; людина не тільки вдосконалює свої знання, уміння і навички, розвиває професійні здібності, але може відчувати і негативний вплив цього процесу. Такий вплив призводить до появи різних деформацій і станів, які понижують не тільки професійні успіхи, але і негативно проявляються в „непрофесійному” житті. У зв’язку з цим можна вести мову про висхідну (прогресивну) і нисхідну (регресивну) стадії професійного розвитку.
Як правило, праця позитивно впливає на людину та її особистісні особливості. Проте професійний розвиток може мати і нисхідний характер. Негативний вплив професії на особистість може мати частковий або повний характер. Ознакою негативного впливу професії є поява різних професійних деформацій або специфічних станів, наприклад, психічного вигоряння.
Порівняно недавно в іноземній, а потім і у вітчизняній літературі з’явилося поняття „емоційне вигоряння”, що віддавна розглядалося як аспект професійної деформації і визначалося як стан знемоги, виснаження з відчуттям власної марності. Згідно з сучасними уявленнями, під „психічним вигорянням” розуміють стан фізичного, емоційного і розумового виснаження, що проявляється у професіях соціальної сфери типу "людина – людина".
Основними концептуальними передумовами виникнення теорії емоційного вигоряння є праці Г.Сельє та його послідовників по вивченню загального адаптаційного синдрому (Р.Лазарус, Р.Розенман, І.Фрідман), а також праці, присвячені вивченню так званої “лаврованої” депресії або “депресії виснаження” (П.Кільхольц, Р.Бек).
В працях Т.В.Форманюк, Г.В.Ложкін, Н.А.Амінов, В.Є.Орел, В.В.Бойко, Т.І.Ронгинська, К.Маслач, М.Лейтер, Х.Дж.Фрейденбергер, М.Буріш, М.Чернісс, І.Фрідмен та ін. аналізуються питання щодо природи "синдрому емоційного вигоряння", його компонентів та динаміки.
Але в даних роботах недостатньо висвітлено конкретний вплив цього синдрому на категорію медичних працівників, які є одними з головних типових спеціалістів, що працюють з людьми і для людей. Спілкування в їх сфері діяльності виступає одним із головних інструментів лікарської практики медичного персоналу та вимагає від них високої культури поведінки, вміння та бажання вникати у проблеми пацієнтів. Додаючи у сферу спілкування з клієнтами значної частки самого себе, медичні працівники часом не отримують взамін певних позитивних емоцій, які вони потребують будучи не тільки працівниками, професіоналами, а й звичайними людьми, з їх слабкостями та потребами. З плином часу у них спостерігається ефект "емоційного вигоряння".
Попередніми дослідженнями виявлено, що цей хворобливий стан неоднаково виявляється у різних медичних працівників: хтось здатний тривалий час зберігати високий рівень працездатності, інші, навпаки, – починають "ламатися", "вигоряти".
Для більш детального дослідження цієї проблеми присвячено дане дослідження, метою якого є вивчення впливу факторів, від яких залежить вплив на людину синдрому емоційного вигоряння.
Об’єктом дослідження є синдром емоційного вигоряння.
Предметом дослідження – психологічні особливості синдрому емоційного вигоряння медичного працівника.
Відповідно до поставленої мети були визначені такі завдання:
1. На підставі теоретичного аналізу літератури з проблеми синдрому емоційного вигоряння, узагальнення та систематизації результатів зарубіжних і вітчизняних емпіричних досліджень визначити особливості структури, причини та наслідки синдрому емоційного вигоряння у медичних працівників.
2. Виявити структуру та особливості прояву синдрому емоційного вигоряння.
3. Виділити і проаналізувати особливості впливу індивідуальних (особистісних, соціально-демографічних) та організаційних чинників на динаміку синдрому емоційного вигоряння у медичних працівників.
Методологічну основу дослідження становлять розроблені в психології принципи детермінації психічних явищ, єдності психіки та діяльності (О.М.Леонтьєв, Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн, Г.С.Костюк та інші).
Теоретичну основу дослідження склали ідеї щодо природи загального адаптаційного синдрому (Г.Сельє, 1982), концепція синдрому емоційного вигоряння (К.Маслач, 1982; В.В.Бойко, 1996), теорії розвитку особистості в її професійній (Є.О.Клімов, 1997).
Методи дослідження. Мета і завдання дослідження зумовили використання комплексу методів дослідження, які було підібрано, керуючись вимогами, що ставляться до проведення психодіагностичного обстеження. У теоретичній частині використано методи аналізу, узагальнення та синтезу існуючого наукового матеріалу з проблем синдрому емоційного вигоряння медичного працівника.
В емпіричній частині застосовувався комплекс психодіагностичних методів. Для вивчення міри вираженості та симптомів синдрому емоційного вигоряння вчителя використовувалась методика діагностики емоційного вигоряння В.В.Бойко та методика визначення рівня домагань Шварцландера.
Висновки
Дослідження показують, що в певні періоди професійної діяльності у спеціалістів, в даному випадку – медичних працівників – можлива поява стану „виснаження”, „вигоряння” як результату душевної, психічної перевтоми. Стан "вигоряння" спеціалістів цієї сфери характеризується зникненням гостроти почуттів і переживань, негативним ставленням до партнерів, з якими вони спілкуються, виникненням конфліктів, пригніченим настроєм, втратою людиною уявлень про цінність життя, коли все стає байдужим.
Феномен "вигоряння" є професійним. Певною мірою він відображає специфіку роботи з людьми – професійну сферу, в якій був уперше виявлений. Такий феномен є незворотнім. Виникнувши в людини, він продовжує розвиватись, і можна тільки певним чином загальмувати цей процес.
"Вигоряння" є процесом, який, як правило проходить у своєму розвитку три основні стадії: початкова фаза, де відбувається зниження рівня власної участі в професійній діяльності; фаза активних негативних емоційних реакцій та деструктивної поведінки; фаза психосоматичних реакцій та формування негативної життєвої установки:
Основними суперечностями, які викликають феномен "емоційного вигоряння", є: прагнення медичного працівника якомога якісніше виконати свої обов’язки та неможливість це зробити внаслідок певних об’єктивних матеріальних та організаційних труднощів; відсутність постійного зворотного позитивного психологічного зв'язку з своїми пацієнтами; підвищена атмосфера душевного болю та страждань, свідком яких постійно становиться лікарський персонал; високі фізичні навантаження в професійної діяльності, пов’язані з зростанням загальної захворюваності населення, зменшення кількості медперсоналу.
Дане дослідження підтвердило зв’язок між такою особистісною характеристикою індивіда як прагнення до високого рівня домагань. У осіб, які мали високий рівень домагань, була виявлена значна тенденція до виникнення синдрому "емоційного вигоряння", у осіб, у яких, навпаки, – рівень домагань був низьким, виявлена низька схильність до "вигоряння". Є всі підстави вважати синдром емоційного згоряння певною захисною реакцією організму на підвищені та тривалі фізичні та психологічні навантаження. Перші симптоми згоряння варто вважати не як на жахливу небезпеку, що може підстерігати кожного медичного працівника, а як на знак, який подається для того, щоб захистити зростання особистості та її професійний потенціал.
Перспективи подальших досліджень синдрому емоційного згоряння обумовлюється необхідністю надання кваліфікованої психологічної допомоги для спеціалістів, що працюють у сфері "людина – людина" та потерпають від негативного впливу професійного середовища.

Вплив емоцій на особистість людини

Вступ 3
Розділ І. 5
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕМОЦІЙНОГО ЖИТТЯ ОСОБИСТОСТІ 5
1.1. Сутність емоцій та їх значення у житті людини 5
1.2. Класифікація емоцій. 9
Висновки до 1-го розділу 15
Розділ 2. 16
ЕМОЦІЇ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ 16
2.1. Регулятивне значення емоцій в самотворенні особистості. 16
2.2. Негативний вплив емоційного фактору на особистість. 21
Висновки до 2-го розділу 25
Розділ ІІІ 26
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ЕФЕКТУ ЕМОЦІЙНОГО ЗГОРЯННЯ НА ОСОБИСТІСНУ СФЕРУ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ 26
3.1. Теоретичні основи дослідження. 26
3.2. Отримання емпіричних результатів. 28
3.2.1. Визначення рівня домагань респондентів. 28
3.2.2. Визначення степені емоційного вигоряння респондентів 31
3.2.3. Інтерпретація результатів дослідження 35
Висновки до 3-го розділу 37
Загальні висновки 38
Список використаної літератури 40
Додатки 42



Вступ
Актуальність дослідження. В епоху інформаційних і соціальних технологій, інтенсивного розвитку науки і техніки змінюється темп і насиченість суспільного життя. Людина з’являється залученою до швидкоплинних, високоінформативних та емоційно напружених соціальних процесів. В таких умовах особливого значення набуває афектно-вольова сфера особистості. Її стійкість, здатність протистояти фізичному та моральному навантаженню обумовлює життєздатність індивіда, його психологічне здоров’я, продуктивність діяльності в професійній сфері. Зріст нервових захворювань спричиняється дією негативних емоційних чинників, з якими людина часом не здатна справитися. Стреси, дистреси та психічні розлади стали головною ознакою сучасного життя.
В психології, практичний напрям якої прагне до створення умов щодо психологічної підтримки та захисту людини, емоційна сфера є об’єктом тривалих наукових досліджень, коріння яких сягають глибини століть. Терміни „афекти” і „пристрасті були основоположними для розгляду афективної сфери у працях „Про душу” Арістотеля, „Пристрасті душі” Декарта, „Етика” Спінози, „Антропологія з прагматичного досвіду” Канта та ін.
Емпіричні дослідження емоцій розпочалися з постанням психології як науки у сучасному розумінні цього слова. Основоположні положення емоційних процесів описані у творах У. Джемса (1884), Г. Ланге (1890), І.М. Сєченова (1904), І.П. Павлова (1905), В. Кеннона і Ч. Шеррінгтона (1910), В.М. Бехтерєва (1929).
В сучасній науці розвинувся цілий напрям дослідження емоційної сфери, провідними представниками якого стали: Л.М. Аболін, І.Д. Бех, В.К. Вілюнас, Л.С.Виготський, В. Вунд, Б.І. Додонов, О.В. Запорожець, К.Є. Ізард, І.С. Кон, О.І. Кульчицька, О.М.Леонтьєв, В.С. Мухіна, Я.З. Неверович, С.Л. Рубінштейн, П.В. Симонов, О.Я. Чебикін, Т.М. Чебикіна.
Важливими у сучасній психологічній науці є дослідження впливу емоційних чинників на професійну діяльність індивіда, особливо у сфері науки і освіти. Емоційний компонент у педагогічній творчості, педагогічній майстерності було розглянуто в дослідженнях Ю.П. Азарова, Л.М. Ахмедзянової, Ф.Н. Гоноболіна, В.А. Кан-Калика, М.Д. Никандрова, Д.Ф. Ніколенка, А.С. Макаренка, І.Є. Синиці, В.О.Сухомлинського та ін. В працях Л.І. Божович, Л.А. Гапоненко, Н.Ф. Каськової, М.Г.Демидової, Р.П. Мільруда, А.В. Петровського, О.П. Саннікової, П.М. Якобсона та інших дослідників вивчалися прояви емоційності як фактора, що здійснює позитивний або негативний вплив на організацію навчально-виховного процесу й успішність професійної діяльності в цілому.
Однак, численні теоретичні розробки в даній сфері призвели до виникнення різних підходів та різного тлумачення феноменів емоцій та почуття. Крім того, не зважаючи на значну теоретичну базу дослідження емоційних процесів, не вдалося розробити дієвої та ефективної методики долання психологічних перешкод в ході спілкування. Праця багатьох професіоналів, в тому числі і педагогів, залишилася досить вразливою від емоційного перевантаження. Тому метою даної роботи є теоретичний аналіз та узагальнення напрацювань в даній області, визначення впливу емоцій на особистість.
Об’єкт дослідження – емоційна сфера особистості. Предмет дослідження – вплив емоцій на формування та розвиток особистості педагогічного працівника.
Для реалізації мети дослідження передбачено виконання наступних завдань:
– узагальнити теоретичні напрацювання психологів в області емоційної сфери;
– проаналізувати шкідливий вплив негативних емоційних процесів на формування особистості;
– зібрати та проаналізувати емпіричний матеріал щодо впливу феномену емоційного згоряння на формування особистісних якостей педагога.
Методи дослідження. У теоретичній частині використано методи аналізу, узагальнення та синтезу існуючого наукового матеріалу з проблем емоційної сфери. В емпіричній частині для вивчення міри вираженості та симптомів синдрому емоційного вигоряння вчителя використовувалась методика діагностики емоційного вигоряння В.В.Бойко та методика визначення рівня домагань Шварцландера.

ПСИХОВЕГЕТАТИВНИЙ СИНДРОМ

ВСТУП 3 1. ТЕОРЕТИЧНА ОЦІНКА ПСИХОСОМАТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ 5 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОВЕГЕТАТИВНОГО СИНДРОМУ 15 2.1. Визначення поняття 18 2.2. Техніка інтерв'ювання 18 2.3. Оцінка характеристики захворювання 21 2.4. Патофізіологія психовегетативного синдрому 22 2.5. Патогенетичні концепції 23 2.6. Прояв, профіль особистості 26 2.7. Форми декомпенсації 27 2.8. Лікування 27 3. ПСИХОТЕРАПІЯ ПСИХОСОМАТИЧНИХ РОЗЛАДІВ 30 3.1. Розмова з фахівцем 32 3.2. Психоаналітично орієнтовані індивідуальні терапевтичні методи 33 3.3. Поведінкова терапія 35 3.4. Метод групової терапії 36 3.5. Методики, орієнтовані на сім'ю 37 3.6. Стаціонарна психотерапія 39 3.7. Методи, орієнтовані на організм 40 3.8. Сугестивні методи й методики з вправами 42 4. РОЛЬ ПСИХОГІГІЄНИ В ПСИХОСОМАТИЧНІЙ МЕДИЦИНІ 43 ВИСНОВКИ 46 ЛІТЕРАТУРА 48 ДОДАТКИ 50

Изучение взаимосвязи индивидуально-типологических особенностей личности и предрасположенности к синдрому эмоционального выгорания

Содержание
Введение 3
Глава 1. Синдром эмоционального выгорания
как психологический феномен 6
1.1. Общая характеристика эмоций и эмоциональных состояний 6
1.2. Особенности эмоционального выгорания 17
1.3. Методы профилактики и рекомендации к
синдрому эмоционального выгорания 29
Глава 2. Изучение взаимосвязи индивидуально-типологических
особенностей личности и предрасположенности
к синдрому эмоционального выгорания 31
2.1. Обоснование выбора методик и планирование
программы исследования 31
2.2. Изучение выраженности экстра-, интроверсии
и нейротизма 32
2.3. Особенности синдрома эмоционального выгорания 39
2.4. Взаимосвязь проявлений синдрома эмоционального
выгорания и индивидуально-типологических
особенностей 42
Заключение 44
Список литературы 50
Приложение 54

Психологічні питання впливу професії на особистість

Зміст

1. Психологічні питання впливу професії на особистість…………….3
2. Становлення проблеми психічного "вигорання" в психології…….13
Використана Література………………………………………………….16

Інтелектуальна культура студентів як складова психоемоційної культури

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ ПСИХОЕМОЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-ПЕДАГОГІВ 6
1.1 Інтелектуальна культура студентів як складова психоемоційної культури 6
1.2 Основні функції культури та їх значення у формуванні психоемоційної культури студентів 9
1.3 Розвиток психоемоційної культури майбутніх інженерів-педагогів під час навчання у вузі 10
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА 17
2.1 Методики вивчення сформованості психоемоційної культури 17
2.2 Аналіз й інтерпретація даних 20
ВИСНОВКИ 25
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 26