і відповідальності (особливо батьківська, синівська, братська любов, так само як і материнська, сестринська
тощо).
В любові концентруються всі духовні і фізичні сили людини, дістають вияв її ідеали і прагнення, вона окрилює і
підносить над буденністю життя, хоча в ній самій є не тільки злети, світло, жар, а й падіння, "тінь", "опіки".
В любові, як і в ненависті, можуть бути поєднані найрізноманітніші почуття: і страждання, і насолода, і
радість, і печаль, і навіть гнів, обурення, ненависть.
Любов є особливим екзистенціальним станом людини, за якого вона випадає із звичайного емпіричного існування,
переходить в якусь нову просторово-часову форму, з новим досвідом почування і переживання, новими критеріями і
орієнтирами. Екзистенціальність любові виявляється насамперед у тому, що вона непідвладна всім міркуванням
розсудливості і здорового глузду: її не можна підвести під формули і стереотипи, норми і правила.
Про любов можна знати, але не осягнути, можна осуджувати, але не відвернути і винести вирок. Разом з тим любов
тісно пов'язана з життям людини, її побутом, працею, відносинами, словом, емпірією, часом дуже прозаїчною і
непримітною, непоказною і навіть убогою. Людина в стані любові є вже якась нова якість, якої немає ні в її
оточенні, ні в предметі її кохання, ні в ній самій. Любов – це вид неволі, якої людина сама бажає і в яку
охоче йде. Можна стверджувати, що любов – єдиний вид несвободи, який може зробити її щасливою. Може, але не
завжди, бо любов приносить людині і чимало прикростей і страждань. І завжди залишається таємницею, чому
предметом любові стає саме ця людина, чому саме їй віддається все, що є найдорожчого і найціннішого, здоров'я
і багатство, навіть життя. Справжня сутність любові, на думку філософів, полягає в тому, щоб відмовитись від
свідомості самого себе, забути себе в іншому "я", однак в цьому зникненні і забутті вперше придбати самого
себе.
В любові найвищим і найціннішим є посвята себе іншому індивіду, добровільна відмова від самодостатності свого
існування і своєї свідомості. Водночас відбувається самовиповнення і самоутвердження себе як особистості,
усвідомлення своєї гідності, честі, ціни, якими людина може пожертвувати заради любові або пожертвувати
любов'ю заради честі і гідності, держави і вітчизни. "Любов, – писав Гегель – на відміну від честі, обов'язку
тощо не покоїться на розмірковуваннях і казуїстиці розсудку, а постає з почуття, яке може примусити людину
відважитись на відмову від усього і тікати з коханим куди завгодно, жертвуючи своєю гідністю і честю,
багатством і престижем"
Іщенко Ю. А. Нариси з історії філософії: Навч. Посібник. К., ЦГО НАН України, 2001. с. 215. .
В силу своєї емоційності і афективності любов здатна переступити те, що в соціальному плані становить певні
перепони і перегородки і в цьому відношенні несе в собі певну модель рівності і прагнення до свободи, яка
полягає у вільному виборі коханої людини, а також своїх дій на досягнення бажаного результату.
Таким чином, любов в плані свободи можна розуміти подвійним чином. З одного боку, любов – це несвобода, тому
що коли людина любить, вона добровільно обмежує себе і морально, і фізично в ім’я коханої людини. З іншого
боку, любов – це властивість особистості людини вільно обирати собі супутника життя, діяти за вказівками свого
серця.
Література
Арон Реймон. Етапи розвитку соціологічної думки: Монтеск'є. Конт. Маркс. Токвіль. Дюркгайм. Парето. Вебер. –
К., Юніверс, 2004. – 687c.
История философии: Энциклопедия. – Мн., Интерпрессервис; Книжный Дом, 2002. – 1376 с.
Іщенко Ю. А. Нариси з історії філософії: Навч. Посібник. – К., ЦГО НАН України, 2001. – 295с.
Канке В.А. Философия: Учебное пособие для студентов высших и средних специальных учебных заведений. – М.,
Логос, 2001. – 272 с.
Причепій Є.М., Черній А.М., Гвоздецький В.Д., Чекаль Л.А. Філософія: Посібник. – К., ВЦ "Академія", 2001. –
575с.
Рассел Б. Історія західної філософії. – К., Основи, 1995. – 759с.
Современная западная философия: Словарь. – М., 1991. – 516с.
Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями: Хрестоматія / С.Л. Удовік (ред.), В.В. Лях (упоряд.), В.С.
Пазенок (упоряд.). – К., Ваклер, 1996. – 428с.
Философский энциклопедический словарь / Е.Ф. Губский (ред.-сост.). – М., ИНФРА-М, 2005. – 576с.
Ярошовець В.І. Історія філософії: від структуралізму до постмодернізму: Підручник. – К., Знання України,
2004. – 214с.
18
