Тема: Ієрархічна теорія потреб А.Маслоу
Вступ
Потреби є невід’ємної частиною людського існування. Незважаючи на зовнішню непривабливість терміну, потреби
виступають потужним соціально-психологічними регуляторам. Потреби можна розглядати не тільки як результат
діяльності особистості, а як фактор її зросту.
Дослідження потреб дозволить виявити приховані механізми соціальної взаємодії та спрямованості особистості, а
значить – і можливості впливу на неї. Багато дослідників присвятили свої роботи вивченню цього явища
внутрішньоособистісної сфери людини. Одним з них був А.Маслоу. Він розробив ієрархічну теорію потреб людини,
яка відіграла значну роль у подальшому розвитку теорії особистості та її активності. Основним джерелом
людської активності, згідно з А.Маслоу, виступає безперервне прагнення людини до самоактуалізації. Потреба у
самоактуалізації з’являється у здорових людей. Якщо умови життя заважають самоактуалізації, відбувається
конфлікт між особистістю та суспільством.
Надана робота буде присвячена темі теорії потреб А.Маслоу, який вважав потреби головними чинниками
самоактуалізації особистості.
1. Загальне визначення та класифікація потреб
Потреба – це особливий стан психіки індивіда, усвідомлена ним незадоволеність, відчуття нестачі (браку)
чогось, відображення невідповідності між внутрішнім станом і зовнішніми умовами. При цьому потреби поділяють
на:
потреби першого роду, які за своєю сутністю є фізіологічними (потреби в їжі, сні тощо);
потреби другого роду, які носять соціально-психологічний характер (потреби в повазі, владі, визнанні заслуг
тощо).
Потреби першого роду закладені в людину генетично, а другого – є наслідком її соціальної життєдіяльності
Потреби неможливо безпосередньо спостерігати або вимірювати. Про їх існування можна судити лише спостерігаючи
поведінку людей. Потреба, яка реально відчувається людиною, викликає у неї стан спрямованості здійснити
конкретну дію (дії), спрямовані на задоволення цієї потреби. Такий процес і являє собою спонукання. Отже,
спонукання – це потреба, усвідомлена з точки зору необхідності здійснення конкретних цілеспрямованих дій. При
цьому конкретні дії (поведінка) людини розглядаються як засіб задоволення потреби. Коли людина досягає
поставленої мети, її потреба може бути: а) задоволена; б) частково задоволена; в) незадоволена. Ступінь
задоволення потреби впливає на спонукання (чи мотиви) поведінки людини в майбутньому, тому поняття потреби
тісно пов’язано з поняттям мотивації.
Мотивація – це спонукання індивіда до активності, що визначає собою спрямованість особистості. В той же час,
мотивація – це процес формування у людини намагань, бажань, установок і т.ін.
Спрощену модель процесу мотивації можна представити у вигляді такої схеми (Схема 1).
Потреби викликають у людини бажання (прагнення) до їх задоволення. Тому сутність мотивації зводиться до
створення умов, що дозволяють робітникам відчувати, що вони можуть задовольнити свої потреби такою поведінкою,
яка забезпечує досягнення цілей організації.
Інструментом спонукання людей до ефективної діяльності є винагородження. Під винагородженням розуміється
широкий спектр конкретних засобів, що базуються на системі цінностей людини. При цьому розрізняють два типи
винагородження:
Схема1. Спрощена модель процесу мотивації
1) внутрішнє – його дає сама робота, її результативність, змістовність,
значущість тощо;
2) зовнішнє – його робітник отримує від організації (зарплата, просування за службою, пільги, привілеї тощо).
В історії розвитку теорії мотивації можна виділити наступні етапи:
1) етап простої мотивації (традиційний підхід). Сутність цього підходу зводилась до використання політики
"батога та і пряника": дії, які вважаються корисними - винагороджуються, а шкідливі (небажані) - караються.
Прикладом мотивації такого типу є мотивація за Тейлором. Він запропонував оплачувати працю тих, хто виробляв
більше продукції пропорційно їх внеску. Наслідком такого підходу до мотивації було значне підвищення
продуктивності праці. Проте, простий "пряник" не завжди примушує людину працювати завзято. Робітники в
сучасних організаціях значно більш освідченні і забезпечені, ніж в минулі часи. Тому, мотиви їхньої трудової
діяльності значно складніші і важчі для впливу;
2) етап соціально-психологічної мотивації. Його сутність зводиться до використання в управлінні методів
психології та соціології. В його основу покладено дві концепції. Перша - психологічної мотивації: використання
теорії підсвідомого З.Фрейда. Основна теза цієї концепції полягає в тому, що на рівні підсвідомого людина не
завжди поводиться раціонально. Друга концепція соціально-психологічної мотивації. Її засновником вважається
Елтон Мейо. Змістовні теорії мотивації ґрунтуються на ідентифікації таких внутрішніх потреб, які примушують
людей діяти так, а не інакше. Іншими словами, змістовні теорії мотивації являють собою спроби визначити і
класифікувати потреби людей, що спонукають їх до дій. Знаючи потреби підлеглих, менеджер може створювати умови
для їх задоволення таким чином, щоб забезпечити досягнення цілей організації.
