Реклама




Счетчики

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Referatmarket.Org.Ua!

Тема: «1. ВИХОВАННЯ, ШКОЛА І ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА В КИЇВСЬКІЙ РУСІ. 2. УКРАЇНСЬКА ПЕДАГОГІКА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 17 – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 18 СТ. 3. ОСВІТА І ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА НАПРИКІНЦІ 19 – ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТТЯ» (ID:33343)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
Скачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   19 кб.
| 1 | 2 | 3 |

Заказ 3966. Психологія і педагогіка


Третья робота из трех


1. ВИХОВАННЯ, ШКОЛА І ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА В КИЇВСЬКІЙ РУСІ.

2. УКРАЇНСЬКА ПЕДАГОГІКА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 17 – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 18 СТ.

3. ОСВІТА І ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА НАПРИКІНЦІ 19 – ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТТЯ

Зміст






Вступ


Український народ, як і будь-який інший, має власну систему виховання, він в ході історичного розвитку створив
самобутні підходи до процесу навчання, підготовки молоді до дорослого життя, формування з них патріотів
власної землі, активних та свідомих громадян, працелюбних людей. Сьогодні під впливом інтеграційних процесів
спостерігається прискорене зближення української освіти з світовими та європейськими зразками, копіювання
теоретичної спадщини іноземних науковців та мислителів. Тому зараз, як ніколи, прийшов час згадати майбутні
здобутки національного навчання і виховання, які завжди вигідно відрізняли нас від інших народів.

Історія свідчить про те, що педагогічна думка мала на Україні періоди як піднесення, так і певного занепаду.
Однак є смисл згадати здобутки цього процесу, проаналізувати, які з них доцільно застосувати в наш час,
протиставити сліпому копіюванню закордонних шаблонів.


1. ВИХОВАННЯ, ШКОЛА І ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА В КИЇВСЬКІЙ РУСІ.


Наприкінці VIII – IX ст. у східних слов'ян формуються племінні князівства і союзи. 882 р. процес консолідації
східнослов'янських князівств і земель завершується утворенням держави Київська Русь. Це сприяло виникненню
писемності та шкіл, зростанню духовної культури наших предків.

З прийняттям християнства освіта й шкільництво набули подальшого розвитку, завдяки чому Русь прилучилася до
античної культури і науки, зблизилася з багатьма країнами Європи. Перше свідчення про школи на Русі датоване
988 р. і пов'язане з її хрещенням. Так, князь Володимир відкрив у Києві при Десятинній церкві школу «книжного
вчення», в якій навчалося 300 дітей. У XI ст., у період розквіту Київської Русі, тут існували ніколи «книжного
вчення», монастирські, школи грамоти, кормильство, жіночі школи


Фіцула М.М. Педагогіка. Загальні засади педагогіки. Теорія освіти і навчання (дидактика). Теорія виховання.
Школознавство. З історії педагогіки: Навч. посібник. К., Академія, 2000. с. 87..

Школи «книжного вчення» – школи підвищеного типу, де, як правило, викладали «сім вільних мистецтв». Навчання
здійснювалося через роботу з книжкою, з текстом, що розширювало межі пізнання й можливості освіти. Молодь
готували до діяльності в різних сферах державного, культурного та церковного життя.

Монастирські школи відкривалися при монастирях, де навчали новоприйнятих ченців. Навчання мало індивідуальний
характер.

Школи грамоти існували переважно в містах. У них навчали дітей бояр, посадників, купців, лихварів, заможних
ремісників. Утримували ці школи на кошти батьків, тому для бідного населення вони були недоступними.

Кормильство – форма домашнього виховання феодальної знаті. Князі підбирали для малолітніх княжичів (віком
5 – 7 років) кормильців із числа воєвод і знатних бояр; кормильці були і наставниками, і управителями.

Жіночі школи забезпечували виховання жінок із знатних родів.

Більшість дітей простих людей виховувалась у сім'ях. їх навчали сільськогосподарської праці та іншої домашньої
роботи, зрідка віддавали майстрові для опанування ремесла, де вони могли вивчати також грамоту та хоровий
спів.

Про розвиток педагогічної думки Київської Русі свідчать різноманітні джерела, що дійшли до нас: пам'ятки
писемності, літературні твори різних жанрів, твори образотворчого мистецтва, засоби народної педагогіки (в
усній народній творчості), церковна та побутова практика. Найдавніші пам'ятки, в яких порушуються питання
освіти, датовані XI ст. Серед них – твори перекладні й оригінальні (вітчизняного походження). До перекладних
належать:

«Пчела» – складений у Візантії й перекладений на Русі наприкінці XI ст. збірник цитат із Святого письма,
афоризмів і висловлювань отців церкви, античних філософів Демокрита, Сократа, Платона, Аристотеля, Плутарха та
інших. Містив 71 розділ, кожен з яких присвячувався різним темам. «Пчела» мала на меті настановити читача, «як
жити християнинові». Є тут думки і щодо навчання й виховання.

«Златоуст» (за прізвищем грецького проповідника Златоуста) – збірник окремих промов і висловлювань отців
церкви.

«Ізборник» Святослава 1073 р. – збірник текстів античної літератури пізнавального характеру з різних галузей
знань (усього 383 статті), написаний у формі запитань і відповідей. Загалом був призначений для розширення
знань.

«Ізборник» Святослава 1076 р. – збірник статей (44 статті) виховного, повчального характеру, нерідко звернених
до дітей, наприклад, «Повчання дітям Ксенофонта» та ін.

Найдавнішою вітчизняною літературною пам'яткою, в якій піднімаються педагогічні питання, є
філософсько-педагогічний трактат «Слово про закон і благодать», написаний київським митрополитом Іларіоном між
1037 та 1050 рр. Це був виступ митрополита перед Ярославом Мудрим та прочанами Київського храму св. Софії.
Твір мав морально-патріотичне спрямування.

Вищим досягненням педагогічної думки Київської Русі є «Повчання дітям» Володимира Мономаха (1096 або 1117р.),
створене за аналогією до «Повчання дітям Ксенофонта». Це перший у середньовічній Європі педагогічний твір,
написаний світською особою, в якому (також уперше) було обґрунтовано необхідність переходу від
релігійно-аскетичного виховання до виховання, пов'язаного з практичними потребами людини, вказано на зв'язок
освіти з потребами життя та діяльності особистості. Мономах вважав, що основою всіх успіхів людини є праця, а
тому виховувати треба не повчаннями, а добрими справами. У творі порушуються важливі питання морального,
трудового, патріотичного, релігійного виховання. Мономах наголошував на ролі освіти у вихованні та ін.

Отже, Київська Русь XI –XII ст. була висококультурною державою. На жаль, розвиток феодальних відносин у XII
ст. породив відцентрові тенденції, що призвело до роздроблення Русі на окремі князівства. Досягнення культури
зосереджуються переважно в адміністративно-політичних центрах князівств. Виникають нові тенденції в галузі
освіти й виховання, зокрема тенденція здобувати освіту за кордоном. Вихідці з Русі навчалися у Константинополі
та інших містах Європи. Розвиток освіти в Русі був надовго перерваний навалою орд Батия, що не дало змоги
піднятися руським школам підвищеного типу до рівня Болонського, Паризького та інших університетів Європи.
Двісті п'ятдесят років Київська Русь жила під іноземним гнітом, зазнавала ворожих набігів. Усе це не могло не
позначитися на долі освіти: письменних людей стало менше, культурні зв'язки із Заходом послабилися.



2. УКРАЇНСЬКА ПЕДАГОГІКА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVII – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVIII СТ.


Період з середини XVII ст. до першої половини XVIIІ ст. є відомим в історії України як час відновлення
української державності. Український народ під проводом Богдана Хмельницького визволив країну від польського
панування та мав можливість розпочати самостійне життя в межах власної держави, здійснити розбудову в усіх
сферах суспільства, в тому числі – в культурі та освіті.

Головною рушійною соціальною силою цього періоду були козацькі маси. Вони визначали зміст зовнішньої та
внутрішньої політики. Державний устрій було побудовано за структурою та зразком козацького війська. Мораль та
звичаї козаків стали основою ідеології, духовним джерелом для більшості населення України. Етап козаччини був
яскравою сторінкою в розвитку українського шкільництва і педагогіки. При цьому треба наголосити, що офіційна

| 1 | 2 | 3 |