Реклама




Счетчики

Наша колекція рефератів містить понад 60 тис. учбових матеріалів!

Це мабуть найбільший банк рефератів в Україні.
На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт, або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД. Ми не потребуємо зайвої реклами, наша репутація та популярність говорять за себе.

Шукаєте реферат - просто зайдіть на Referatmarket.Org.Ua!

Тема: « Основи психології та педагогіки. Питання контрольної роботи: В чому полягає сутність керівництва та лідерства. Які виділяють стилі керівництва та типи лідерства?» (ID:31120)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
Скачать работу..
Объем работы:       6 стр.
Размер в архиве:   25 кб.
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |

Відмінності між керівництвом та лідерством виявляються у таких аспектах:

– керівника призначають офіційно, а лідер формується стихійно. Отже, керівництво є офіційно регламентованим
процесом;

– керівникові закон надає певні права та обов'язки, а лідер може їх не мати;

– керівник наділений певною системою офіційно встановлених санкцій, використовуючи які, може впливати на
підлеглих, а лідеру ці санкції не надані;

– керівник представляє свою групу в зовнішній сфері відносин, а лідер обмежений переважно відносинами в
групі;

– керівник, на відміну від лідера, несе відповідальність перед законом за стан справ у групі;

– керівник здійснює регуляцію офіційних відносин групи як певної соціальної організації, а лідер регулює
міжособистісні стосунки у групі;

– лідерство виникає за умов мікросередовища (мала група), а керівництво є елементом макросередовища, тобто
воно пов'язане з усією системою суспільних відносин;

– керівництво є явищем більш стабільним, аніж лідерство (висунення лідера залежить від настрою групи);

– процес прийняття рішення керівником значно складніший, опосередкований багатьма обставинами, які не
обов'язково мають витоки в цій групі чи організації, тоді як лідер здебільшого приймає безпосередні рішення,
які стосуються групової діяльності [6; с. 321].

У західній науці виокремлюють такі відмінні ознаки лідерів і керівників:

1) керівник – високоосвічений спеціаліст з великим досвідом, постійно підвищує свій професійний і науковий
рівень, а лідер здебільшого не намагається зберегти систему, меншою мірою, ніж керівник, спирається на
загальноприйняті управлінські методи, може нехтувати правилами управлінської ієрархії;

2) керівники добре розуміють особливості системи з її правилами і процедурами, які вони розробляють у
будь-якій формі (формальній і неформальній) і забезпечують їх застосування в стандартній системі. Лідер
вважає, що простота – головний принцип успіху. Якщо лідер навчає співробітників простих способів удосконалення
своєї діяльності, то керівник – складних процедур і методів;

3) керівники є прихильниками кількісних, а не якісних показників. їхня увага сконцентрована переважно на
короткочасних досягненнях. Лідери часто непередбачувані, винахідливі;

4) керівник шукає сумлінних виконавців, а лідер – однодумців;

5) керівники не вибачають помилок ні собі, ні іншим, а лідери переважно визнають свої помилки і не бояться
відкрито вживати необхідних заходів для їх виправлення;

6) керівники вважають, що підлеглі навіть з високою компетенцією неспроможні виконувати роботу без контролю і
вказівок зверху. В основі роботи лідера – принцип рівності;

7) керівники намагаються створити собі позитивний імідж, хоча це не можливо через конфліктну природу відносин
між керівником і підлеглими. Лідери цінують повагу колег, наділені репутацією людини з високою етикою, з
повагою ставляться до працівників, захищають їх інтереси. Працівники вдячні лідерам і всіляко їх підтримують
[3].

Узявши за основу функціональні і психологічні відмінності між керівником та лідером, можна змоделювати й
охарактеризувати ситуації, що позначаються на гармонізації життя і діяльності групи (В.С. Лозниця):

1. Лідер і керівник – різні особи, які не знаходять спільних точок взаємодії. Це не сприятиме успішній
діяльності групи і гармонізації міжособистісних стосунків.

2. Лідер і керівник – різні особи, які на основі взаємоповаги і компромісів знаходять точки взаємодії. Група
може працювати успішно, і в ній пануватиме певний “дух” змагання і суперництва, хоча можливі деякі відхилення.
Якщо група виконуватиме роль третьої сили між лідером і керівником, то співпраця буде ефективною.

3. Лідер і керівник – одна і та сама особа. Група працюватиме як єдина команда, віддана своєму капітанові,
найефективніше, а відносини в ній будуть найгармонічнішими [6; с. 258].

Загалом, міра впливу керівника-лідера на групу (організацію) не є величиною постійною: за одних умов
лідерські можливості можуть зростати, а за інших – знижуватися. Отже, феномен керівника-лідера – це динамічний
процес групи, який може бути доволі суперечливим: міра домагань лідера і міра готовності інших належних до
групи осіб прийняти керівника як лідера, тобто його провідну роль, можуть не збігатися.



2. СТИЛІ КЕРІВНИЦТВА ТА ТИПИ ЛІДЕРСТВА


Стиль керівництва – "система принципів, норм, методів і прийомів впливу на підлеглих з метою ефективного
здійснення управлінської діяльності та досягнення поставлених цілей" [4; с. 125].

У наукових дослідженнях зафіксовано певні зв'язки між стилем, типом керівника, ефективністю діяльності
організації та її культурою управління. Відповідно до цього визначені основні джерела природи стилю
керівництва. Загалом вони зводяться до таких положень:

стиль відображає усталені способи діяльності певного типу керівника; тісно пов'язаний з психологічними
особливостями його мислення, прийняття рішень, спілкування тощо;

стиль не є вродженою якістю, а формується в процесі діяльності і змінюється, його можна коригувати та
розвивати. Стилів керівництва можна також навчати;

опис та класифікація стилів певною мірою відтворюють змістові характеристики (параметри) управлінської
діяльності (специфіка поставлених завдань, взаємини з підлеглими тощо);

стиль керівництва зумовлений культурними цінностями, традиціями організації;

чинники зовнішнього середовища (соціально-економічні, політичні, соціально-психологічні тощо) впливають на
формування стилю керівництва [4].

У сучасній літературі з управління стиль взаємодії керівника з підлеглими розглядається на основі підходу
німецького психолога К. Левiна, який працював у 30-х роках у США. Він розрізняє три основних стилі
керівництва: авторитарний, демократичний i ліберальний. Ця класифікація дістала широке визнання не тільки в
науці, а й в повсякденному житті. В залежності від видів стилю, набувають іншого вигляду його компоненти,
набір та характеристика яких є неоднаковою в різних стилях керівництва персоналом організації.


Авторитарний стиль

Авторитарний стиль управління характеризується надмірною централізацією влади: керівник зосереджує всю владу
в своїх руках, бере на себе всі, навіть часткові, функції управління i намагається виключити всі необхідні
саморегулятивнi механізми цього процесу.

Автократ самовладно розв’язує більшість питань життя колективу, ні з ким не радиться, не прагне до
колегіальності в роботі. У роботі з підлеглими керівник схиляється до перебільшення адміністративних методів
впливу. Стимулюючи трудову активність підлеглих, він використовує переважно негативні стимули: зауваження,
попередження, докори, погрози, догани, покарання, позбавлення пільг, заборони, які викликають у підлеглих
почуття неспокою, тривоги, страху, пригнічення.

Для авторитарного стилю характерна дуже велика інтенсивність контролю за роботою підлеглих з боку керівника.
Він прагне особисто контролювати все i всіх. Нікому не довіряє, постійно тримає в полі зору всі сторони життя
колективу. Цим він досягає точного й обов’язкового виконання своїх вимог, але одночасно посилює залежність
підлеглих від себе.







На даній схемі відображений стиль авторитарного керівника, якій показує, що управління здійснюється методом
"зверху", концентруючи усю владу в одних руках. Управління при авторитарному стилі жорстке, успіхи досягаються
надмірною вимогливістю. Керівник не враховує індивідуальних особливостей підлеглих, не звертає уваги на
мiжособистiснi стосунки, тримає велику соціальну дистанцію. Така система комунікації дуже часто негативно
впливає на настрій робочої групи, психологічний клімат в ній.

Демократичний стиль

| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |