теорія емоцій. У пошуках об'єктивних показників вимірювання якісних особливостей емоцій Вундт вирізнив три
основні якісні відмінності з їх протилежностями: задоволення і незадоволення, збудження і заспокоєність,
напруження і розрядка [12; с. 76].
У багатьох працях із психології підкреслюється "полярність", яка властива емоціям і виражається в тому, що
емоції характеризуються позитивним чи негативним знаком задоволення чи незадоволення (радості протилежна
журба, веселощам – сум). Однак, на думку інших дослідників, ця "полярність" приписується часто самим емоціям
або почуттям, і в цьому виявляється одна з характерних особливостей емоцій [13; с. 232].
У сучасній психології під позитивними чи негативними емоційними переживаннями розуміється певне ставлення
людини до дійсності, до навколишнього середовища, до результатів своєї діяльності [10; с. 112]. Це
суб'єктивне, особистісне ставлення – позитивне чи негативне з відтінком задоволення чи незадоволення певних
потреб. Тому виникнення приємних чи неприємних переживань залежить не тільки від характеру зовнішніх впливів,
а й від потреб конкретної людини, від її індивідуальних здібностей, інтересів, звичок, стану організму. Так,
успіх у якійсь справі нас радує; ми з захопленням займаємося справою, що нас цікавить. Позитивна емоція
задоволення виникає у людини, наприклад, коли вона вгамовує спрагу, відчуває радість, впевненість, насолоду,
бадьорість, любов тощо; все, що пов'язане з переживанням задоволення, виражає позитивне ставлення людини до
явищ, подій, предметів навколишньої дійсності, з якими вона стикається в процесі діяльності.
Протилежними якостями характеризуються негативні емоції. Вони пов'язані з переживаннями незадоволення,
невдоволеності. Так, невпевненість у своїх силах, досада у зв'язку з невдачею, почуття образи на когось через
несправедливість, втома від одноманітної діяльності, нудьга, сум, страждання – всі ці почуття характеризуються
відтінком неприємного, незадоволення. В них виражається переживання негативного ставлення людини до певних
явищ.
У житті людини значення позитивних і негативних емоцій однаково важливе. І ті й інші пов'язані з усвідомленням
своїх потреб і з їх задоволенням. Те, що створює насолоду, часто змушує нас прагнути цього об'єкта і
намагатися виконати діяльність так, щоб здобути задоволення. Те, що пов'язане з неприємними переживаннями,
також змушує певним чином організувати свою поведінку, боротися проти того, що викликає незадоволення,
неприємні почуття.
Важливою особливістю емоцій є їх безпосередній зв'язок з активізацією або послабленням життєдіяльності
організму людини. Залежно від того, який взаємозв'язок тієї чи іншої емоції з станом готовності організму
людини до дії, розрізняють так звані активні і пасивні почуття, або "стенічні" і "астенічні" ("стенос" від гр.
– сила). Одні емоції можуть надавати сили, активізувати діяльність людини, наприклад, радість, впевненість,
гнів; інші, навпаки, викликають пасивний стан, наприклад, смуток, невпевненість, сум тощо. Такі якісні
особливості емоцій, як напруження і розрядка, збудження і заспокоєння, визнаються багатьма психологами як
ознаки дієвості емоцій. За С.Л. Рубінштейном, "наявність напруження, збудження або протилежних їм станів
вносить суттєву диференціацію в емоції" [13; с. 225]. Ці ознаки доповнюють характеристику емоцій у зв'язку з
активізацією чи послабленням життєдіяльності організму. Проте залишається невивченою ціла низка питань про
вплив цих емоцій на готовність людини до діяльності. Зв'язок між емоціями і діяльністю виражається не тільки в
тому, що певні емоційні стани впливають на виконання діяльності, активізують її або знижують активність, а й у
тому, що виконувана діяльність і умови, в яких вона відбувається, впливають на виникнення і протікання
емоційних процесів.
Відмінність в емоційних переживаннях розглядається в психологічній літературі також на основі їх зв'язку з
певним об'єктом. Це, по-перше, "безпредметні" емоції дифузного характеру, які не мають певної спрямованості й
переживаються як загальний стан. До них належать найбільш елементарні за своєю структурою переживання
задоволення і незадоволення, пов'язані з органічними відчуттями або розмитим органічним самопочуттям людини,
наприклад, безмежна туга, тривога [12; с. 234]. Сюди можна віднести генералізовані переживання страху,
бадьорості тощо.
По-друге, розрізняють предметні, або ситуативні емоції, що мають диференційовану спрямованість, відтворюють
ставлення людини до певного об'єкта або явища.
По-третє, вирізняють узагальнені почуття, які виражають загальне, більш або менш стійке ставлення особистості
до дійсності. Вони виникають унаслідок узагальнення досвіду емоційних переживань і є вищими категоріями
людських почуттів. Це стійкі моральні почуття любові до людини, почуття обов'язку, честі; це можуть бути і
почуття гумору, іронії тощо, не пов'язані з якоюсь однією ситуацією або одним об'єктом. Узагальнені почуття є
основою суттєвих особливостей емоційної сфери особистості.
1.2. Класифікація емоцій.
Внаслідок того, що людина має безліч емоцій та їх відтінків, а також поєднання емоційних переживань з різними
психічними станами індивіда, класифікація емоцій вважається в психології важкою справою та обумовила наявність
різних класифікацій. Наприклад, емоції можна класифікувати залежно від суб'єктивної цінності переживань.
Так, Б.І. Додонов вирізняє наступні види подібних "цінних" емоцій:
1. Альтруїстичні – переживання, що виникають на основі потреб у сприянні, допомозі іншим людям: бажання
принести іншим людям радість і щастя, почуття тривоги за їхню долю, співпереживання, почуття надійності,
відданості, співчуття.
2. Комунікативні – виникають на підставі потреби в спілкуванні: бажання спілкуватися, ділитися думками і
переживаннями, почуття симпатії, прихильність, почуття поваги до когось, почуття вдячності, бажання заслужити
схвалення від близьких і шанованих людей.
3. Глоричні – пов'язані з потребою в самоствердженні, славі: прагнення завоювати визнання, повагу, почуття
враженого самолюбства і бажання взяти реванш, почуття гордості, переваги, задоволення тим, що виріс у власних
очах, підвищив цінність своєї особистості.
4. Практичні – визначаються успішністю чи неуспішністю діяльності, труднощами її здійснення і завершення:
бажання досягти успіху в роботі, почуття напруження, захопленість роботою, приємна втома, приємне задоволення
від результатів своєї праці.
5. Романтичні – проявляються у прагненні до всього незвичайного, таємного: чекання чогось незвичайного і дуже
хорошого, світлого, хвилююче почуття сприйняття зміненого довкілля: все здається іншим, незвичайним,
сповненим особливої значимості, таємничості.
6. Гностичні – пов'язані з потребою в пізнавальній гармонії: прагнення щось зрозуміти, пізнати суть явищ,
почуття здивування або нерозуміння, вагання; почуття ясності або неясності, непевності думки; нестримне
прагнення долати суперечності у своїх судженнях, привести все в систему; почуття здогаду, близькості
вирішення; радість відкриття істини.
7. Естетичні – пов'язані з ліричними переживаннями: потреба в красі, почуття витонченого, почуття піднесення і
величного, насолода звуками, почуття хвилюючого драматизму, почуття світлого суму поетично-споглядального
стану, почуття душевної м'якості, почуття рідного, близького, приємність спогадів про минуле, гірко-приємне
почуття самотності.
8. Гедонічні – пов'язані із задоволенням потреби в тілесному і душевному комфорті: насолода приємними
фізичними відчуттями від смачної їжі, тепла, сонця тощо, почуття безтурботності, спокою, знемоги, почуття
веселощів, приємна бездумна збудженість, хтивість.
9. Акизитивні – виникають у зв'язку з інтересом до накопичення, колекціонування: прагнення нагромадження,
радість у зв'язку зі збільшенням своїх нагромаджень; приємне почуття при спогляданні своїх зібрань.
10. Мобілізаційні (пугнічні) – походять від потреби в подоланні небезпеки, інтересі до боротьби: потреба в
гострих відчуттях, захопленість ризиком, почуття спортивного азарту, рішучість, спортивна злість, почуття
сильного вольового та емоційного напруження, мобілізація своїх фізичних і розумових здібностей [5; с.336].
Інші психологи зазначають, що переживання людини дуже різноманітні, і щоб у них розібратися, їх поділяють на
види за змістом, характером того ставлення людини до об'єктивної дійсності, яке в них виявляється, ступенем
їх розвитку, силою й особливостями їх прояву. Відповідно до цього всю різноманітність людських переживань
можна поділити на дві групи: переживання, що є відображенням ситуативного ставлення людини до певних об'єктів,
і переживання, в яких виявляється стійке й узагальнене ставлення до них. Перша група переживань, як
зазначалося, називається емоціями, друга – почуттями у вужчому значенні цього слова [16; с. 112].
Відповідно до цього, емоції поділяються на прості, що є безпосереднім відображенням взаємовідношень людини з
