тими чи іншими об'єктами, і складні, в яких це відображення має опосередкований характер. За силою,
характером прояву і стійкістю серед емоцій виділяються афекти і настрої.
За змістом виділяють насамперед моральні, інтелектуальні та естетичні почуття. Деякі з них можуть набирати
характеру пристрастей.
Прості емоції. Викликаються безпосередньо дією на організм тих чи інших об'єктів, пов'язаних із задоволенням
його первинних потреб. Вони виникають у зв'язку з відчуттями їх властивостей. Останні (кольори, запахи, смаки
тощо) бувають нам приємні чи неприємні, можуть викликати задоволення чи незадоволення. Емоції, безпосередньо
пов'язані з відчуттями, називаються емоційним тоном відчуттів. Він виникає, зокрема, під час сприймання
об'єктів, пов'язаних із задоволенням первинних потреб людини. Переживання задоволення і незадоволення,
приємного й неприємного є основними якостями елементарних емоцій. Будучи полярними, вони виступають у житті
людини як єдність протилежностей. Емоційний тон відчуттів і сприймань відіграє важливу роль у діяльності
людини. Він регулює її дії, спонукаючи її шукати одні об'єкти й уникати інших, відмовлятися, захищатися від
них.
Складні емоції. В процесі життя і діяльності людини елементарні її переживання перетворюються на складні
емоції, пов'язані з розумінням їх об'єктів, усвідомленням їх життєвого значення.
До складних емоцій, зазначає Г.С. Костюк, належать радість, смуток, страх, гнів, сором тощо. К. Ізард називає
їх "фундаментальними емоціями", які мають свій спектр психологічних характеристик і зовнішніх проявів [6; с.
235].
Радість – це позитивний емоційний стан, пов'язаний з можливістю досить повно задовольнити актуальну потребу,
вірогідність чого в цей момент була невелика і невизначена. Радість – це те, що відчувається після якоїсь
творчої або соціальне значимої дії. Радість характеризується відчуттям упевненості й значимості, почуттям, що
ти любиш і тебе люблять. Упевненість і особиста значимість, які набуваються в радості, дають людині відчуття
здатності здолати труднощі й насолоджуватися життям. Радість супроводжується короткочасною самозадоволеністю,
задоволеністю оточенням і всім світом.
Радість взаємодіє з іншими емоціями та зі сприйманням і пізнанням. Радість може гальмувати дію, але вона також
може сприяти інтуїції та творчості. Індивідуальні відмінності в порогах радості приводять до формування різних
життєвих стилів. Для деяких людей збудження і радість заходять у конфлікт між собою, коли вони порівнюють
спокій, з одного боку, й енергійне досягнення мети – іншого. "Емоційні потреби" визначаються теорією
диференційованих емоцій як вид залежності від певних людей, об'єктів і ситуацій при реалізації позитивних
емоцій або униканні негативних. До певної міри такі емоційні потреби можуть бути частиною ефективних
соціальних взаємин.
Страждання – негативний емоційний стан, пов'язаний з одержаною інформацією (достовірною чи недостовірною) про
неможливість задоволення важливих життєвих потреб, яке до цього моменту уявлялось більш або менш можливим,
найчастіше протікає у формі емоційного стресу.
Страждання – це глибинний афект, що відіграв свою роль в еволюції людини і продовжує виконувати важливі
біологічні та психологічні функції. Страждання і сум (смуток) можна розглядати як синоніми. Розглядаючи сум як
форму страждання, вчені вважають страждання більш продуктивним почуттям, що приводить до активних дій. Така
позиція не зовсім узгоджується з теорією диференційованих емоцій, згідно з якою в основі страждань і суму
лежать однакові емоційні переживання. Вирізняються відмінності між стражданнями і сумом, які можна віднести
радше до сфери взаємодії між стражданням, мисленням і уявою, а також інших почуттів. Наприклад, активність,
що, як вважають дослідники, є рисою, яка відрізняє страждання від суму, може бути результатом взаємодії
страждання і гніву.
Страх – негативний емоційний стан, що виникає при одержанні суб'єктом інформації про можливе заподіяння шкоди
його життєвому благополуччю, про реальну або уявну загрозу. Страх рано чи пізно переживають усі люди.
Пов'язані з ним переживання легко відтворюються і можуть прориватися у свідомість у снах. Страх є найбільш
небезпечною з усіх емоцій. При слабкій і середній інтенсивності він часто взаємодіє з позитивними і
негативними емоціями. Інтенсивний страх призводить навіть до смерті. Але страх не є тільки злом. Він може
бути попереджувальним сигналом і змінювати напрям думок і поведінки людини.
Відбуття страху може варіювати від неприємного передчуття до жаху. Під час страху людина відчуває
невпевненість, незахищеність і загрозу. Відчуття страху в дорослої людини істотне визначається тим, яким
чином соціалізувався страх у дитинстві.
Взаємодія страху та інших емоцій може суттєво впливати на поведінку особистості. Взаємодія між страхом і
стражданням нерідко призводить до зневіри в собі, навіть боязні себе. Сильний зв'язок між страхом і соромом
може спричинити параноїдальну шизофренію.
Поняття тривоги посідає важливе місце в психологічних теоріях і дослідженнях від того часу, як З. Фрейд
підкреслив її роль при неврозах. Більшість дослідників схильні розглядати тривогу як унітарний стан.
Існують засоби зниження і контролю страху. Загалом дослідники розглядають страх і тривогу як тісно пов'язані
стани і процеси, але більшість описів тривоги включають поряд із страхом інші афекти. За теорією
диференційованих емоцій, тривога в її традиційному розумінні складається з поєднання страху з іншими
фундаментальними емоціями, передовсім такими, як страждання, гнів, сором, провина, інтерес тощо. Ця теорія
визнає, що тривога, як і депресія, може бути пов'язана з потребовими станами і з біохімічними чинниками.
Реальна й уявна ситуація, що викликає тривогу, спричинює страх як домінуючу емоцію і підсилення однієї чи
кількох емоцій, таких як страждання, сором, гнів, інтерес.
Сором – негативний стан, що виражається в усвідомленні невідповідності особистих думок, вчинків і зовнішності
не тільки очікуванням оточуючих, а й особистим уявленням про поведінку і зовнішність.
Переживання сорому починається з раптового й інтенсивного, підсиленого усвідомлення свого "Я". Усвідомлення
"Я" настільки домінує у свідомості, що когнітивні процеси різко гальмуються, збільшується кількість помилок.
Сором так впливає на "Я", що "Я" стає маленьким, безпорадним і відчуває поразку і невдачу. Сором має дві
функції, які визначають його роль в еволюції. Він збільшує чутливість індивіда до думок і почуттів інших і,
таким чином, сприяє соціальній адаптації та соціальній відповідальності. Сором може відігравати значну роль у
розвитку самоконтролю і самостійності. Для подолання сорому люди вдаються до захисних механізмів
заперечування, придушення і самоствердження. Часто сором, що переживається, може призвести до страждань і
депресії.
Висновки до 1-го розділу
Емоції виникають у процесі взаємодії особистості із зовнішнім світом. Емоції – це різноманітні переживання
людини, в яких відображаються її життєві відносини із зовнішнім світом та іншими людьми. Своєрідність
відображення полягає в тому, що і як у переживаннях відображається. Емоції – певний процес, що відбувається в
часі. Водночас він є психічним станом особистості. Емоції, виконуючи функцію оцінки та інформуючи про
значення того чи іншого явища для особистості та спонукаючи до дії, зумовлюють загальну спрямованість і
динаміку її поведінки.
Емоції є одним з головних компонентів психологічної структури особистості. Водночас емоції діють одна з одною,
а також із перцептивними, когнітивними, моторними процесами і впливають як на них, так і одна на одну. Емоції
виявляються в різноманітних периферичних змінах, що охоплюють усі органічні функції і відображаються на
внутрішніх процесах, від яких залежить життя організму.
За своєю спрямованістю емоції можуть бути позитивними і негативними. Позитивні емоції вносять елемент
конструктивності в діяльність індивіда, спричиняють умови для його ефективної праці. Негативні емоції,
навпаки, погіршуючи загальний психологічний стан людини, становляться елементом деактивації суб’єкта. Тривале
знаходження в емоційно негативному стані призводить до зниження функціонального стану організму, згасанню
соціально-психологічних функцій особистості.
Це обумовлює практичну цінність позитивних емоцій як для організму індивіда (його нервової системи), так і для
його особистості.
Розділ 2.
