низький рівень самоповаги і самооцінки.
Феномен емоційного вигоряння являється яскравим прикладом того, як завдяки функціонуванню емоційної сфери
особистості відбувається регуляція поведінки людини, вплив на всі особистісні утворення індивіда. Завдяки
кількісному накопиченню негативних емоцій, що відбувається в процесі виконання високовідповідальних та
емоційно насичених професійних обов’язків, людина „згоряє”. Емоційна сфера виступає в якості регулятора
діяльності особистості – у разі невідповідності психічних властивостей навантаженню і особливостям напруженої
праці вона сприяє завершенню, „згортанню” цієї діяльності, примушенню індивіда змінити образ життя. У випадку
невиконання „вимог” емоційного регулятора, відбувається внутрішній тиск на всю психологічну сферу особистості,
починаючи з психофізіологічних симптомів захворювання і закінчуючи змінами в когнітивній, емоційно-вольовій
та діяльнісних сферах особистості.
Висновки до 2-го розділу
Емоційно-вольова сфера – від потягів через емоції й почуття до волі – бере участь у самотворенні особистості,
визначенні її життєвого шляху. Але цей вплив не прямий, а опосередкований діяльністю особистості, що
розкривається у її вчинках, виявляючись у станах, що їх переживає особистість.
Емоційний процес – специфічна реакція на зміни в зовнішньому або внутрішньому середовищі. Емоції носять
особистісний характер: у них відображається значущість предметів, явищ для цієї людини в конкретній ситуації.
Емоційний фактор – один з найважливіших чинників реалізації особистості, оскільки емоції є одним із чинників,
за допомогою яких можна дійти висновків стосовно результативності та розумового розвитку рівня сформованості
людини як в моральному, так і в інтелектуальному аспектах.
Емоційна сфера, регулюючи діяльність особистості, застосовує такі механізми впливу на людину, котрі,
створюючи негативний фон її самопочуття, керують її поведінкою, змушують змінювати образ життя, відношення до
оточуючого світу та людей. Негативне емоційне перевантаження, що реалізується в ефекті „емоційного згоряння”,
здійснює значний психологічний тиск на людину. Під його впливом відбуваються зміни не тільки
психофізіологічних основ організму, а й відбувається зміна всієї особистісної сфери: людина становиться
роздратованою, малоконтактною, нездатною ефективно виконувати свої функціональні обов’язки. В особливо важких
випадках відбувається деградація й руйнування особистості.
Особливо підверненими впливу емоційного згоряння є педагогічні працівники, які постійно стикаються з
емоційним перевантаженням. В специфіку їхньої професійної діяльності входить не тільки обов’язок постійного
емпатичного пристосування до співрозмовника та співпереживання його емоційного стану, а й стримування
психологічного опору, який здійснює вихованець в силу своїх конфліктних або інших негативних індивідуальних
якостей. Високе почуття педагогічного обов’язку вимагає від вчителів роботи в таких напружених умовах досить
тривалий час. Цілком зрозуміло, що дуже часто таке перевантаження здійснює негативний вплив на здоров’я та
особистісні якості педагога.
Розділ ІІІ
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ЕФЕКТУ ЕМОЦІЙНОГО ЗГОРЯННЯ НА ОСОБИСТІСНУ СФЕРУ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ
3.1. Теоретичні основи дослідження.
Діяльність педагогічних працівників відбувається у сфері, яка вимагає постійного контакту з людьми, і не
просто контакту, а – уважного, терплячого, турботливого ставлення до вихованців, виконання професійних
обов’язків, мета яких – формування цілісної особистості, майбутнього активного члена суспільства. Не завжди
цей процес відбувається гладко – дуже часто тенденціозні, конфліктні риси характеру деяких юнаків псують
взаємовідносини з педагогами, а відповідальність за долю підростаючого покоління важкою ношею лягає на серце
того, хто віддає всю душу вихованню молоді. Ця сфера повна емоційних переживань, турбот та тривог. Багато в
ній місця займають як радісні, так і сумні події, котрі завжди характеризуються своє глибиною та емоційністю.
Актуальність даного дослідження обумовлена тим, що сучасним вчителям в Україні доводиться відчувати на собі
подвійний тягар. По-перше, це професійне навантаження, яке пов’язане з виконанням своїх обов’язків, а,
по-друге, – це тиск, що пов’язаний з елементами кризових явищ соціально-економічної сфери сучасного
українського суспільства – до труднощів роботи педагога додається вантаж соціальних проблем, які переслідують
його не тільки на роботі, але й вдома. Постійні матеріальні та фінансові проблеми сприяють нервозності в їх
родинах, трудових колективах, підвищеному негативізму у взаємовідносинах як з колегами, так і з вихованцями,
зросту фізичного та морального навантаження.
"Синдром емоційного вигоряння" є достатньо розповсюдженим явищем в педагогічній сфері. З плином часу "вантаж"
таких емоцій накопичується із значною швидкістю. Відбувається стомлення людини, зокрема – моральне.
Спостерігаючи процеси "емоційного вигоряння" педагогічних працівників, звертає на себе той факт, що в одних і
тих же умовах, різні люди по-різному реагують на тиск негативних вражень. Одні фахівці тривалий час
зберігають високу працездатність, інші – не дуже. Найбільш ясно пояснює цей феномен індивідуальний
(екзистенційний) підхід дослідниці А. Пайнса. На її думку, вигорання з найбільшою ймовірністю виникає у
працівників соціальної сфери з високим рівнем домагань. Коли високо мотивовані спеціалісти ототожнюють себе
зі своєю роботою, вважають її високозначимою та суспільно корисною, зазнають невдач у досягненні своїх цілей і
відчувають, що не здатні внести вагомого вкладу, людина психічно надломлюється. Робота, яка була змістом життя
для індивіда, викликає у нього розчарування, розвиток якого і призводить до вигоряння. Таким чином, щоб знати,
наскільки людина здатна протистояти професійним навантаженням та їх негативним впливам, слід визначити певні
особистісні якості індивіда.
Метою даного дослідження є визначення рівня емоційного вигоряння педагогічних працівників. Гіпотезою
дослідження виступає підтвердження того, що у педагогів з найбільш високим рівнем домагань буде мати місце
наявність більш високої степені емоційного вигоряння.
Об’єкт дослідження феномен емоційного вигоряння у педагогічних працівників. Предмет дослідження – вплив
емоційної сфери на формування особистісних якостей індивідів даної категорії.
Для досягнення мети дослідження передбачено виконання наступних завдань:
визначити рівень домагань групи педагогічних працівників;
визначити їх степінь вигоряння;
встановити залежність степені вигоряння від рівня домагань індивідів.
Завдання дослідження можливо виконати за допомогою методів: аналізу документів, спостереження, бесіди,
тестування. Для визначення рівня домагань був застосований тест Шварцландера, для визначення степені вигоряння
– особистісний опитувальник виявлення синдрому емоційного вигоряння В.Бойко.
Група досліджуваних. Дослідженню були піддані 10 чоловік – вчителів загальноосвітньої школи з різним стажем
педагогічної діяльності. Для даного дослідження більш важливим було врахування стажу роботи, тому що за
теорією емоційного вигоряння цей синдром зростає у відповідності з накопиченням негативного досвіду в зв’язку
з тривалим виконанням професійних обов’язків.
За зовнішніми ознаками не всі вищевказані педагогічні працівники виявляли характерні для емоційного вигоряння
симптоми. У своїй більшості їх поведінка була не нервовою, а толерантною та спокійною. На питання бесіди, чи
мають вони проблеми матеріального, сімейного або особистісного характеру, всі відповіли ствердно.
Етапи дослідження. На підготовчому етапі: здійснювалося накопичення теоретичного матеріалу та його аналіз;
відпрацьовувались необхідні документи дослідження; готувалася матеріальна база дослідження; вирішувалися
організаційні питання, пов’язаних з формуванням групи респондентів, визначалися місце та час проведення
тестування, вирішувалися питання, пов’язані з обробкою даних за допомогою комп’ютерної техніки.
На першому практичному етапі – проводилися бесіди з респондентами, отримувалася згода на участь в тестуванні,
здійснювався збір первинної інформації для створення якісної характеристики піддослідних та умов їх
професійної діяльності.
